«Пам’ятники» Остапу Бендеру та Кісі Вороб’янінову (бронзові на вигляд, але насправді гіпсові) з’явилися в одеському Міському саду нещодавно.
Їх виставили власники ресторану «Печескаго», залучаючи відвідувачів, і не помилилися — біля Кіси, що стоїть із капелюхом у простягнутій руці, завжди багато охочих сфотографуватися.
Отже, реклама працює, одеський бренд укотре доводить свою популярність — і хто б сумнівався? Остап Бендер, що стоїть навпроти Кіси і ніби контролює виручку, звісно, теж не залишається без уваги. Автор скульптур Сергій Толкеєв зобразив «сина турецькопідданого» в позі рішучій, але вичікувальній. 
Відомо, що одесити Ільф і Петров вигадали образ великого комбінатора Остапа Бендера, ґрунтуючись на іншому реальному одеситі, Йосипі Шорі. Ося славився своїм невичерпним почуттям гумору й умінням оповідача, дотепними вигадками й авантюрними подвигами. Сім’я Шорів жила на Канатній.
Шор навчався в чоловічій гімназії Іліаді, у «Золотому теляті» згадується навчання Остапа Бендера в тій самій гімназії. Осип їздив у провінцію під виглядом знаменитого гросмейстера і популярного художника, одружився з багатою вдовою заради грошей — такі ж подвиги повторив Бендер у «Дванадцяти стільцях». Шор назвався «сином турецькопідданого», щоб не потрапити в армію — і це теж увійшло до книги. Тож Остапа можна сміливо називати одеситом, і як такий перебувати в Міському саду він має повне право. 
Щодо Іполита Матвійовича (Кіси) Вороб’янінова, то він, як відомо, був колишнім ватажком дворянства зі Старгорода, а також реєстратором РАЦСу повітового міста N. А епізод із жебрацтвом Кіси («Же не манж па сис жюр. Подайте колишньому депутату Державної Думи») відноситься до перебування Бендера з компаньйоном у П’ятигорську.
Але не варто звертати увагу на подібні географічні тонкощі — адже Вороб’янінов такий яскравий персонаж і чудово вписується в туристичний ландшафт центру Одеси. Знову ж таки, буквально за 100 метрів від нього, тут же в Міському саду — пам’ятник тому самому жаданому Стільцю з коштовностями мадам Пєтухової.
З іншого боку, логічнішою була б присутність поруч з Остапом статуй інших його спільників — Шури Балаганова і Паніковського із «Золотого теляти». Адже саме в Одесі відбувається дія роману (тільки там вона називається Чорноморськом). 
Поруч із цим самим Міським садом били шахрая Паніковського, який попався на удаваного сліпого.
Навпроти Міського саду розташований готель Великий Московський (зараз там закінчується реконструкція). У романі Ільф і Петров розмістили там контору «Геркулес», де працював підпільний мільйонер Корейко, з якого Остап таки витягнув свій мільйон («Збулася мрія ідіота!»). Загалом, Паніковський таки так — був би на своєму місці (і обов’язково з гускою).
І як запевняє адміністрація ресторану — гусекрад і «людина без паспорта» має шанс приєднатися до інших персонажів Ільфа і Петрова в Горсаду. Що ж, хороших людей має бути багато, нехай і гіпсових.