Пам’ятник-фонтан А.С.Пушкіну

Спочатку пам’ятник збиралися встановити на Театральній площі між будівлею Англійського клубу (музей морського флоту) і Міським театром. Але площу порахували тісною і вибрали місце біля Миколаївського (Приморського) бульвару. 1882 року було 5 заявок-проектів. Найкращим визнали проєкт архітектора Хрисанса Васильєва. Погруддя О. С. Пушкіна виконала Жозефіна Полонська, знайома нам як автор скульптурних портретів Вольтера, Якова Полонського (свого чоловіка, відомого поета), Софії Ковалевської, Панаса Фета. Погруддя І. С. Тургенєва роботи Полонської встановлено на могилі письменника. У березні 1885 року в Одесі було створено комісію зі спорудження пам’ятника, а 2 лютого 1887-го відбулося його урочисте закладення. Тоді й почався збір пожертвувань. Вклади були найрізноманітніші: від 9 копійок до 100 рублів. Категорично відмовився брати в цьому участь Олександр Григорович Строганов — «вічний громадянин Одеси» (почесне звання присвоїли йому як колишньому новоросійському генерал-губернатору). О. Г. Строганов (на його честь названо один із міських мостів) був троюрідним братом Наталії Миколаївни Пушкіної. Батько Олександра Григоровича після смерті поета керував опікою над сім’єю Пушкіна. Строганов був обурений антиурядовим віршем «Кинджал», написаним Пушкіним у Кишиневі 1821 року, і сказав, що на «кинджальщика» грошей не дасть. Але кошти і без нього зібрали. Пожертвували не тільки гроші, а й «працю і матеріали»: плити для фундаменту, пісок, граніт, цемент, безплатно виконали «асфальтні та водопровідні роботи», відлили чавунні чаші в майстернях товариства «Труд». Вирили величезний котлован, у нього поклали камінь, виконали протизсувні роботи, необхідні в прибережній зоні. Погруддя з бронзи і стилізованих дельфінів відлили на заводі Морана в Санкт-Петербурзі (тому самому, де створювали «Мідного вершника»). Споруджували пам’ятник «під безоплатним керівництвом» архітекторів Ф. Моранді та Ю. Дмитренка. Разом з відомим в Одесі каліграфом А. Коссодо Дмитренко виконав ескізи написів, кожен з яких відкриває якусь сторінку історії пам’ятника. Напис «О.С. Пушкіну. Громадяни Одеси» підкреслює, на чиї кошти він поставлений. Вище, на стрічках в основі ліри написано: «1820-1824» — роки південного заслання поета. На верхній сходинці з лицьового боку пам’ятника напівстертий напис: «Граніт Гніванських ломок Вінницького повіту Подільської губ. пожертвуваний…» На напівкруглому валику, що облямовує основу бюста, з боку, зверненого до моря, вирізано: «За проектом Хр. Васильєва ліпила Ж. Полонська, відлив. А. Моран». На драпіровці ж погруддя там, де вона спадає на старий герб Одеси, вигравірувано напис: «Ж. Полонська». Нижче, на гранітному постаменті викарбувано: «Споруджено 1888 року». 16 квітня 1889 року о 12-й годині відбулося урочисте відкриття пам’ятника. Перед очима багатотисячного натовпу постав бронзовий Пушкін. Під погруддям — ліра, за нею, по діагоналі, — перо і п’ятикутна зірка з променем, зверненим донизу. Її незвичне положення символізувало зв’язок поета з журналом «Полярная Звезда». Колись зірка на пам’ятнику була кришталевою, навіть передбачалося освітлювати її електричною лампочкою, але дріт так і не підвели… На чотирьох гранях п’єдесталу розташувалися морські істоти (дельфіни). Із захованих у їхніх пащах трубочок струмені води стікають у масивні чавунні чаші. Автор прикрас — архітектор Реутов. Роботи з оформлення п’єдесталу консультував академік Чижов… «Одеса. Це — море. Це — каштани. Це — заміські дороги. Це — мрії. Це — пам’ять про Пушкіна», — писав Юрій Олеша.