Про те, що гуси врятували Рим, відомо всім. А ось про те, що апельсини врятували Одесу — думаю, що мало хто знає. А історія, насправді, цікава. Справа була наприкінці XIX століття. За 1,5 року до своєї смерті імператриця Катерина II видає указ про будівництво морського торговельного порту, якому належало стати найбільшим на півдні імперії. Однак поспішати на Русі й на той час не любили, і за життя Катерини цей проєкт не реалізували. Павло I, який змінив на престолі матір, Павло I (який і без того не підтримував багатьох діянь своєї матері) наказав провести ревізію. Як виявилося, відчутного прогресу в будівництві порту, незважаючи на щедре фінансування зі скарбниці, помітно не було. Зате виявилися безліч зловживань і казнокрадство одеських чиновників. У гніві імператор викликав до столиці віце-адмірала де Рібаса, а першобудівельника Одеси інженера де Волана й узагалі звільнив. 
Треба віддати належне кмітливості та кмітливості одеського магістрату. Справа-то була на початку січня. Чи не було заведено двісті років тому святкувати Новий рік так довго, як зараз, чи не до веселощів було чиновникам, але в авральному порядку було проведено засідання, головне (і єдине) питання на якому було «Що робити?». Чия голова задумалася про те, щоб подарувати імператорові, який обожнював апельсини, заморські фрукти, історія замовчує. Однак із достовірних джерел відомо, що було наказано місцевому карантинному начальнику, щойно прибудуть у порт «апельсинові фрукти», не допускати їх у продаж, а відібрати спершу 3 000 штук найкращого ґатунку й відіслати до двору. Причому, кожен фрукт був обгорнутий, як свідчить поголоска, в папір, на якому було розписано переваги Одеси як морського торговельного порту. 
Залишається тільки аплодувати стоячи моторності й оперативності одеситів: 8 лютого апельсини відбули з Одеси, а вже 26 лютого Павло I підписав найвищий рескрипт. Милість імператора була практично безмірною — місто не тільки отримало гроші на будівництво, а й позику в 250 000 рублів на 14 років. На стільки ж було продовжено і всі пільги місту. Ось так екзотичні фрукти і врятували столицю сміху. Пам’ятник апельсину в Одесі поставили тільки 2004 року, приурочивши відкриття до Дня міста. Автор композиції — Олександр Токарєв. Уся площа скульптури займає близько 12,5 метрів у діаметрі. Пам’ятник відлили в Києві, на нього пішла майже тонна бронзи. А вартість «цитрусового плоду» склала 20000$. У встановленому на постаменті апельсині скульптор Токарєв вийняв часточку, помістивши на її місце самого імператора Павла I. 
В апельсин впряжена трійка коней із возом, який мчить до столиці (хоча, зважаючи на те, що справа була взимку, у реальності, скоріш за все, це були сани).
А вінчає композицію Оперний театр, колонада Воронцовського палацу і Спасо-Преображенський собор — найвпізнаваніші будівлі Одеси. Самі ж одесити називають пам’ятник Апельсинові «пам’ятником хабару» і тихенько посміюються, обговорюючи перенесення пам’ятника від міської мерії на бульвар Жванецького. Нібито, аж надто прозорий був натяк… Що ж, Одеса є Одеса. Тут навіть пам’ятники пов’язані з анекдотами!