Одеський історико-краєзнавчий музей розташований у самому центрі Одеси, поряд зі старим Міським садом, на невеличкій затишній вуличці, що називається Гаванна. І справді, якщо з Дерибасівської та Преображенської потрібно було з вантажем потрапити до порту, то найпростіше це можна було зробити, повернувши на Гаванну: за кілька кварталів, м’яко та плавно перейшовши спуск і пірнувши під своєрідний міст-віадук, вулиця виводить прямо до гавані. Можливо, саме тому на Гаванній 1876 року за проектом відомого архітектора Ф. Гонсіоровського звели будинок палацового типу для одного з великих представників промислово-комерційної еліти того часу — Олександра Яковича Новікова, онука знаменитого одеського купця першої гільдії Іллі Новікова, власника заснованої 1806 року канатної фабрики. У цій будівлі, що є нині пам’яткою архітектури другої половини XIX століття, і знаходиться Одеський історико-краєзнавчий музей. 
В архітектурі двоповерхового особняка, як і в попередніх творіннях Фелікса Гонсіоровського, переважає дух стилізаторства. В даному випадку — заснований на використанні форм пізнього ренесансу, з варіацією зразків і мотивів, почерпнутих з архітектурної спадщини Італії. Будівля органічно вписалася в загальне планування вулиці і по праву увійшла до числа творінь архітектури, які й створюють неповторний вигляд міста. До 1899 року особняк на Гаванній, 4 був відомий в Одесі як «Будинок Новикова» (до речі, Новікови вважалися не тільки великими промисловцями, а й домовласниками). На початку ХХ століття його придбала міська влада. 1907 року будинок здали в оренду Одеським комерційним зборам. Після Жовтня 1917 року тут часто змінювалися власники. 
У парадних залах розміщували то різні клубні установи, то відомчі бібліотеки, то обласні партійні курси. Напівпідвальні приміщення і частину залів першого поверху використовували як житловий фонд. Уперше музейна експозиція розмістилася тут у серпні 1944 року: це була виставка «Героїчна оборона Одеси», на основі якої згодом створили республіканський Музей оборони Одеси. А 6 травня 1956 року гостинно відчинив двері своїм першим відвідувачам Одеський державний історико-краєзнавчий музей. Він був сформований на базі Музею оборони Одеси та Одеського обласного краєзнавчого музею. 
Документи, друковані видання, предмети прикладного та образотворчого мистецтва, нумізматичні колекції, зброя XVII-XIX століть, пов’язані з історією міста та краю, що колись входили до зібрань Музею Одеського товариства історії та старожитностей, Музею книги, Музею Старої Одеси та деяких інших, стали складовою частиною його фондів. 1983 року музей закрили на капітальний ремонт, який тривав довгих одинадцять років. У результаті силами Одеських художньо-реставраційних майстерень палацові інтер’єри особняка було відновлено у своєму первозданному вигляді. Перетворився, буквально ожив, внутрішній дворик музею, а по суті — свого роду мініатюрний парк з витонченим фонтаном «Грот». Особливу камерність і затишок йому надають традиційні для Одеси акація, каштан, липа і, дещо несподівані для цих місць, кримська сосна і вічнозелений самшит. 
Тоді ж зовсім іншого звучання набули розташовані тут фрагменти відомого Монумента на згадку про заснування Одеси, встановленого 1900 року на самому початку Катерининської вулиці, демонтованого за двадцять років, але дивом врятованого від повного знищення. Уцілілі бронзові фігури Катерини II та її сподвижників — творіння скульпторів Б. Едуардса, А. Попова і зодчого Ю. Дмитренка — доповнили архітектурне рішення всього музейного комплексу. Нині в музеї діють стаціонарні експозиції «Стара Одеса», «Одеса і край у Великій Вітчизняній війні. 1941-1945 роки» і тимчасові: «Багатонаціональна Одещина», «Міста-побратими Одеси», «Культура Одеси». У міру накопичення матеріалів під час науково-дослідницької та збиральницької роботи створюватимуться й інші експозиції, які розкривають найрізноманітніші аспекти життя нашого міста і краю.
Місцерозташування: м. Одеса, вул. Гаванна, 4.
Топ пам’яток