Ідея проведення джазового фестивалю в місті, яке (за однією з версій) вважають колискою джазу і, безумовно, воно завжди було одним із найджазовіших міст на пострадянському просторі, нарешті, набуло чітких обрисів та отримала можливість реалізації. До 2011 року міжнародний джазовий фестиваль в Одесі проводився під назвою «Джаз-карнавал в Одесі». Після 10 років проведення концепція фестивалю змінилася і з 2011 року він проходить як Odessa JazzFest<.
Перший «Джаз-карнавал в Одесі» відбувся 2001 року. Тоді ж було вперше озвучено «легенду фестивалю»: «Джаз народився в Одесі! Не дамо джазу померти на батьківщині!».
Це схоже на плакат з одеської Гуморини, але, тим не менш, саме такий слоган і жартома, і всерйоз прийняли одесити. Сьогодні вже неможливо уявити Одесу без джазового фестивалю. 
Піонер радянського джазу, одесит Леонід Утьосов колись заявив: «Одеса — батьківщина джазу!». І багато в чому мав рацію: це місто з джазом ріднить атмосфера гумору, свята і свободи. Завдяки Утьосову і його знаменитому «Теа-джазу», Одеса вважалася негласною столицею джазу в СРСР. «Не дамо джазу померти на його батьківщині!» — озвучили «легенду» Фестивалю його генеральний продюсер Михайло Фрейдлін та арт-директор Юрій Кузнєцов і разом взяли на себе працю зробити Одесу Меккою джазових музикантів.
У перший же рік проведення «Джаз-карнавалу» було сформовано багато його принципів: мультикультурний і вільний від жорстких стилістичних рамок, фестиваль, що не обмежується лише концертами в залах, а й виходить на вулиці, фестиваль, що презентує джаз у всіх його проявах та «прикордонних станах» 
(сюди можна віднести покази «джазових» кінострічок, озвучування фільмів джазовими музикантами, танцювальні проєкти з діджеями та школами танців тощо).
«Карнавальну» концепцію для одеського джазового фестивалю обрали невипадково: виступити в Одесі запрошували музикантів із різних країн, які грають абсолютно різний джаз. «Карнавал відкриттів — кожен неодмінно знайде тут щось для своєї душі!» — свідчив один зі слоганів Джаз-карнавалу. «Карнавальність» Фестивалю дала змогу складати програму заходу таким чином, щоб щороку за три фестивальні дні якомога ширше і яскравіше представляти палітру сучасних напрямків і течій у джазовій музиці. За десять років проведення Фестивалю сформувалися програмні пріоритети: незмінні виступи ф’южн-проектів, етноджазові виконавці, представники «третьої хвилі» (поєднання джазу та класичної музики), вокальний джаз, класика джазу (біг-бенди, діксіленди) та авангард.
Щороку «Джаз-карнавал в Одесі» розширював межі своїх географічних відкриттів. Щороку до списку учасників Фестивалю незмінно додавався колектив або виконавець, який поповнював список країн-учасниць фестивалю.
Сьогодні вже важко підрахувати і назвати всі країни, які делегували своїх музикантів на «Джаз-карнавал».
Мета проведення джазового фестивалю в Одесі ніколи не була суто комерційною або розважальною: Юрій Кузнєцов і Михайло Фрейдлін ратували за повернення місту Одесі статусу джазового центру України. 
За допомогою Фестивалю виникає можливість представляти містянам і гостям міста найактуальніші музичні проєкти Європи й тим самим нести просвітницьку й культурну місії.
У 2011 році після 10 років проведення фестивалю «Джаз-карнавал в Одесі» командою організаторів вирішено було зробити «ребрендинг» фестивалю у зв’язку зі зміною концепції — відходу від вуличних виступів музикантів (карнавальності) у бік класичного фестивального формату (велика концертна зала, три відділення концерту, три проекти-учасники). Акцент став робитися не стільки на видовищність, скільки на музикальність запрошених проектів.