Наукова бібліотека ім. Горького

Міська публічна бібліотека. Горького» /> Міська публічна бібліотека збудована в 1904-1906 роках за проектом архітектора Ф.П. Нестурха. Перед фасадом будівлі оригінального малюнка огорожа з воротами, а за ними невеликий палісадник. Примітна сама історія бібліотеки. Вона була заснована ще 1829 року. З перших років свого існування Бібліотека розглядалася як центральна в Новоросійському краї. Спочатку розміщувалася в міському будинку на Приморському бульварі (права напівциркульна будівля, якщо дивитися від пам’ятника Рішельє). Бібліотека була створена за поданням графа Воронцова. Імператор Микола I видав наказ, який дозволив відкрити в Одесі Міську публічну бібліотеку. Це була друга в Російській імперії (після Імператорської в Санкт-Петербурзі) публічна бібліотека. Великий внесок у бібліотеку зробив М.С. Воронцов. Він подарував бібліотеці 600 томів французьких класиків у розкішному виданні Фірмена Дідо. За прикладом губернатора пішли багаті одесити, і кількість книг у бібліотеці почала швидко зростати. 1831 року всім одеським друкарням і літографіям було наказано надавати до бібліотеки по два примірники всіх видань, які друкували. Особливу цінність становили колекції: графа М. М. Толстого (понад 40000 видань), Г. Р. Маразлі (10 000 томів, 10 000 томов, 10 000 томов, 10 000 томов, 10 000 томов, 10 000 томов, 10 000 томов, 10 000 томов, 10 000 томов, 10 000 томов, 10 000 томов, 10 000 томів). Маразлі (10 000 томів), колекція з техніки професора В.І. Тимонова (1085 книжок і брошур), з економіки та юридичних наук — А.А. Борзенка (851 од.), бібліотека археолога П.А. Бурачкова (3176 томів) тощо. Пожертвували й іноземці, серед яких були бібліотеки Парижа, бібліотека Британського музею, бібліотека Конгресу США тощо. src=»Парадний вхід»). Горького» src=»https://o-go-go.com/wp-content/uploads/2022/08/fasad-gorodskoj-biblioteki.jpg» alt=»парадний вхід Наукової бібліотеки ім. Горького» />. Горького» /> Оскільки фонди бібліотеки швидко зростали, то 1883 року бібліотека переселяється до новозбудованої за кошти Г. Г. Маразлі будівлі Товариства історії та старожитностей на вулиці Ланжеронівській (нині будівля Археологічного музею). У лютому 1907 року, після освячення новозбудованої будівлі, бібліотека в’їхала в свою власну будівлю. Будівлю було збудовано за останнім словом бібліотечної справи. Ось як описує бібліотеку Г. Москвич у своєму Путівнику по Одесі за 1909 рік. «У 1907 році місто збагатилося новою грандіозною будівлею міськ. публічної бібліотеки… спорудженою в строго витриманому новогрецькому стилі, трактованому в сучасному смаку. Із зовнішнього боку, величезна будівля з невеликим виступом у середній частині та невеликою колонадою, прикрашена рельєфними фігурами, жертовниками та іншими атрибутами стилю, дещо втрачає від того, що розміщена не на площі. Зате всередині — воно чудове. Парадний вхід, з невеликим тамбуром, веде в досить значних розмірів вестибюль, призначений для роздягання. З вестибюля є вхід до чудового куполоподібного аванзалу, освітлюваного зверху. Це — великий квадратний зал, прикрашений групою масивних колон, що надають йому восьмигранну форму; колони підтримують гарні хори, які утворюють коло; над хорами — засклений купол із розфарбованим під небеса плафоном, із жертовниками та іншими деталями стилю. При вході до аванзалу — ліворуч велика кімната — ніша з особливими пристосуваннями для каталогів, праворуч — у такій самій ніші — кафедри, де здійснюється видача книг. Звідси вхід до головної читальної зали, що вражає своїми розмірами, великою кількістю світла, м’якістю стилю і скромними, без фігур, прикрасами. 10 величезних вікон, розташованих по обидва боки на великій висоті, заливають зал світлом; . Горького» /> внизу вікон, на рівні читальних столів, прорізані ще невеликі, гарно обрамлені вікна, що кидають світло безпосередньо на читальні столи. По стінах, на 8-ми витончених кронштейнах — бюсти великих російських письменників роботи молодого талановитого скульптора Гріншпуна. Зал закінчується великою напівкруглою нішею, відокремленою красивою колонадою і залитою світлом; це дамська кімната. Зал розрахований на 350 відвідувачів, що загалом дає можливість протягом дня займатися понад 2000 осіб. У залі 19 особливої системи витончених столів, що представляють усі зручності для занять. З визначних пам’яток цієї зали слід відзначити портрет Імп. Миколи І, за якого бібліотеку було засновано, та — Імп. Миколи ІІ, який є копією з портрета відомого художника Рєпіна, репродукованого в його ж майстерні, за його участю. Іншу визначну пам’ятку становить математично правильний астрономічний електричний годинник, єдиний в Одесі, влаштований університетським механіком І. В. Тимченком. Особливий інтерес у технічному та будівельному відношенні представляє книжкове відділення, яке є останнім словом бібліотечної техніки; воно складається з 7 великих ярусів, абсолютно однакового устаткування та цілком ізольованих у пожежній безпеці, що не мають жодної книжкової шафи, яка може бути використана для зберігання книг. Книжкові шафи відсутні, а книжки та фоліанти розташовані на особливих, вельми дотепної конструкції, металевих стійках через усю висоту будівлі та встановлені з математичною точністю, тому що стійки мають отвори, в яких укріплено різної ширини, залежно від розмірів книжок, полки, які можуть пересуватися відповідно до висоти книжок. Особливість цього книгосховища полягає ще в тому, що за цієї конструкції немає потреби в сходах, які сильно стомлюють службовий персонал. Книги подаються в зал видачі книг через особливого роду «ліфти». З інших самостійних відділень бібліотеки заслуговує на особливу увагу витончена велика зала верхнього поверху, призначена під бібліотечний музей, де в особливих вітринах, шафах і на особливих пристосуваннях розміщено раритети бібліотеки, картини тощо Цю залу освітлюють зверху. Цікава також велика зала, де міститься все, що стосується історії бібліотеки. Далі, заслуговує на увагу ще низка службових приміщень. Кабінети — піклувальника бібліотеки, бібліотекаря, його помічника, курильня, вбиральня, дублетна, розпакувальна та ін. Уся будівля опалюється вдосконаленою системою парового опалення (грійчаним повітрям) та висвітлюється електрикою… Таких бібліотечних будівель немає в жодному місті Росії, не виключаючи й столиць». 17 вересня 2009 року Указом Президента України Бібліотека набула статусу національного закладу і змінила назву. Тепер це «Одеська національна ордена Дружби народів наукова бібліотека імені М. Горького».