Хоч би як називалася держава, але місто, яке в ній розташоване та називається Одесою, завжди вирізнялося серед інших. Воно вирізнялося своїм стилем, своїми жителями і, звісно, культурою. Мистецтво не було винятком. Традиції Одеси, її культурний міф, що поєднують з інтелектом і космополітизмом доброту, гумор і толерантність, значною мірою визначили особливості одеського живопису, розширюючи світогляд авторів, надаючи їхнім роботам південної чарівності, європейського лоску та камерної елегантності. Наприкінці 80-х ХХ ст. в Одесі виникла плеяда молодих митців, яка орієнтувалася на трансформовані ідеї італійського трансавангарду, принесені з Києва молодим Олександром Ройтбурдом. Цитування великих попередників, синтез різних стилістичних традицій та іронічно-шанобливе ставлення до класичного живопису логічно восторжествувало в Одесі. 
На відміну від інших постмодерністських течій, «Південний» трансавангард надовго влаштувався в Одесі, став візитною карткою одеського мистецтва 80-х і 90-х, справив істотний вплив на стилістику творів ХХI століття. Про це свідчить сучасна творчість багатьох одеських художників, зокрема експонована в Музеї сучасного мистецтва Одеси. МСММТ створений 10 квітня 2008 року молодим бізнесменом, інтелектуалом і меценатом В. Мороховським на основі унікального зібрання робіт майстрів «другої хвилі одеського авангарду» відомого колекціонера М.Кнобеля. Цю колекцію істотно розширено і доповнено творами інших авторів. Нині в МСІО представлені твори провідних одеських художників і скульпторів рубежу ХХ і ХХI століть.
Гордістю Музею є зали, присвячені нонконформістському мистецтву Одеси: окрема зала, присвячена легендарній «парканній» виставці Валентина Хруща і Станіслава Сичова, яка поклала в 1967-му початок історії недозволених в СРСР виставок, а також експозиція, що відтворює «квартирну» виставку нонконформістів 70-х. 
Не менш цікавими є зали, які відображають революційні події в образотворчому мистецтві Одеси 80-90-х років: формування в середовищі одеського андеграунду групи концептуалістів і «південно — російського» трансавангарду.
Зали, присвячені першому радянському абстракціоністові Одеси, художнику і дисиденту Олегу Соколову; зародженню Одеської школи та її лідеру Юрію Єгорову, безсумнівно, принесуть глядачам глибоке естетичне задоволення. Експозиція мистецтва ХХІ століття підтверджує відому істину, що життя триває — в Одесі з’являються нові художники з новими ідеями і сюжетами, здатні прославити наше Місто.