У роки Великої Вітчизняної Війни одесити проявили мужність і героїзм, захищаючи місто від німецько-фашистських військ. З 1 травня 1945 року Одесу назвали містом-героєм, а в 30-річну річницю Перемоги над Німеччиною в місті було засновано Музей-меморіал героїчної оборони Одеси.
Місце, де розташований музей (вул. Дача Ковалевського, 150) є історичною пам’яткою і займає територію близько 16 га. У роки війни тут розташовувалася 411 батарея, яка протягом 73 днів захищала місто від натиску німців.
411 батарея почала будуватися в травні 1934 р. і була готова до червня 1936 р.. Основний обсяг робіт, як земляних, так і залізобетонних, здійснювався вручну двотисячним колективом будівельників УНР-87. 
Теперчас відбувалося навчання особового складу оволодінню складною бойовою технікою, злагодженості та взаємодії всіх підрозділів батареї. Батарея складалася з трьох 180-мм гармат із дальністю стрільби до 40 км. Крім них тут знаходився окремий зенітний взвод: відділення зенітних гармат — 3 гармати 45 мм і відділення зенітних кулеметів — 3 зчетверенних кулемети 7,62 мм. Особовий склад батареї налічував 356 осіб. Загалом батарея являла собою складний комплекс споруд із безліччю служб. Споруди, побудовані на глибині від 10 до 23 м, оперізувалися двома шарами броньованої сталі завтовшки 30 мм, а товщина залізобетону в окремих місцях доходила до 1 м 75 см. На той час не було зброї, здатної зруйнувати подібні споруди. 
Під товщею землі, заліза і бетону знаходилося ціле містечко зі своєю електростанцією, радіотелефоном, складною системою вентиляції, відкачування грунтових вод, котельною установкою, водогоном, артезіанською свердловиною, паровим опаленням, приміщеннями для особового складу, складами для палива, продовольства і боєприпасів.
На поверхні, у залізобетонних канонірах перебували лише гармати з надбудованими зверху металевими будиночками, що імітують селянські хати для маскування. Усі 3 гарматні дворики були з’єднані між собою підземним проходом, крім того, батарея мала центральний пост наведення, що знаходився на командному посту на березі моря, який був сполучений підземним ходом через силову станцію (триповерхова будівля під землею та бетоном з трьома потужними дизелями) з гарматами.
Для дезінформації супротивника за 500 м у бік Чорноморки було споруджено хибну батарею з макетами знарядь з колод. Першого залпу по фашистах 411-та батарея завдала о 9.00 5 серпня 1941 р. У той час наше командування отримало розвіддані про те, що в Аккерманській фортеці скупчилася велика кількість гітлерівців. Командир батареї капітан Іван Миколайович Нікітенко отримав наказ: вогнем гармат головного калібру знищити вороже угруповання. Висота траєкторії польоту снаряда під час стрільби на граничну дальність становила 18 км, тож коли перші снаряди, що падали майже прямовисно, вибухали на території фортеці, фашисти вирішили, що їх бомбить радянська авіація. 
Відкрито загороджувальний вогонь з усіх видів протиповітряних засобів, але снаряди продовжували рватися, сіючи паніку і смерть у стані ворога. Операція, намічена фашистами, була зірвана. Командир батареї капітан І. М. Нікітенко отримав подячну телефонограму від Командувача Південним сектором оборони Одеси.
У період оборони Одеси великих військово-морських сил ворога на Чорному морі не було, а наші сухопутні війська мали мізерно мало артилерії (трохи більше трьох гармат на 1 км фронту), тому берегові батареї перенесли вогонь на підтримку сухопутних військ, з метою знищення живої сили, артилерії, танків, командних пунктів та інших об’єктів противника. 
411 батарея берегової артилерії за період оборони Одеси зробила 220 бойових стрільб, зокрема по:
— скупченню живої сили і техніки — 108, — командним і спостережним пунктам — 24, — артилерійським батареям — 72, — автомашинам і танкам — 16, Витрачено 2119 снарядів, на голову ворога було скинуто понад 200 тонн смертоносного вантажу та знищено понад 3000 ворожих солдатів і офіцерів і багато бойової техніки. 
У ніч на 16 жовтня батарея вогнем знарядь прикривала відхід наших військ з Одеси. Тієї ночі було витрачено 230 снарядів. О 4 годині ранку 16 жовтня 1941 р. за наказом командування батарею було підірвано (для знищення батареї було витрачено 2т толу), особовий склад евакуйовано до Севастополя. Так закінчила своє існування 411 батарея, зробивши гідний внесок у сімдесятитриденну оборону Одеси. Сьогодні Музей героїчної оборони Одеси являє собою унікальний історичний комплекс. До цього комплексу входять виставка просто неба, що представляє військову техніку часів Великої Вітчизняної війни, меморіал «Сумна пам’ять століття», парк, у якому відновлено лінію оборони з вогневими позиціями мінометних і артилерійських батарей, окопи, відкритий у 2009 році Храм Георгія-Победоносця, 
а також будівля самого музею. Біля входу на територію музею встановлено бетонну стелу «Катюша» Виставка просто неба представляє відвідувачам цікаві експонати, зокрема відомий одеський танк «На переляк». Танк являє собою звичайний трактор з гарматним або стрілецьким озброєнням, обшитий бронею з котлового заліза. Також тут можна побачити трамвай, що ходив за маршрутом Одеса-фронт, на ділянці залізничних колій встановлено бронепоїзд. Величезний інтерес для любителів техніки представляють підводний човен «Малютка», танк Т-34, торпедні установки, міномети, гармати і багато іншого, що можна побачити у військовому музеї під відкритим небом в Одесі.
У 1989 році в північно-західній частині меморіалу батьками загиблих в Афганістані військових було створено Алею Пам’яті. Спільно зі скульптурною композицією цей комплекс було названо «Сумною пам’яттю століття». 
Алея, висаджена дубами, має протяжність близько 500 метрів, уздовж неї розташовуються металеві емблеми міст-героїв.
Прогулюючись парком, завдяки відновленій лінії окопів, вогневих позицій артилерії та мінометних батарей можна побачити, яким це місце було майже 70 років тому, коли одесити героїчно захищали від ворога свою батьківщину.
У будівлі музею, що складається з чотирьох залів експозиції, можна ознайомитися з «душею» воєнного часу — особистими речами солдатів, які героїчно захищали Одесу, побачити їхню зброю, військові карти. Також тут представлені важливі документи, фотографії, моделі військової техніки: 
авіації, танків, суден Чорноморського флоту з розповідями про екіпаж, діорами «Командний пункт 411 батареї» і «Бій за населений пункт».
Тематична експозиція в будівлі музею мала назву «Дедалі далі йдуть углиб історії роки Великої Вітчизняної війни, але час не владний віддати їх забуттю, вивітрити з пам’яті народної». Меморіал героїчної оборони Одеси — це місце, покликане зберігати пам’ять про важкі роки війни, про хоробрість і відвагу людей. Тут можна побачити багато цікавого, згадати про предків, завдяки яким німці не змогли підпорядкувати собі вільних людей. Саме тому в Музеї-меморіалі героїчної оборони Одеси завжди можна побачити не тільки ветеранів та їхні сім’ї, а й студентів і туристів, які бажають побачити важливі пам’ятки Одеси, що зберігають у собі частинку її душі.