На жаль, не вдалося знайти дати виникнення церкви Собору Пр. Богородиці. Згідно з джерелами, у XVIII ст. місцева парафія користувалася ґрунтами, наданими їй Евою Матковською Міклашевичевою та Лукашем Матковським. У 1831 р. церква Втечі до Єгипту Пр. Богородиці, яка існувала вже у XVIII ст., занепала. На її місці у 1838 р. майстрами Іваном Мельниковичем та Василем Івановичем збудовано нову дерев’яну церкву бойківської школи, про що свідчив тепер закритий напис на одвірку південних дверей до нави. На головному західному порталі зберігся напис: «Tey swiatyni fundamenta», на лівому одвірку: «Zalozone dnia 21 czerw. «, на правому: » Roku 1838 » . 
1928 р. добудовано ризницю, 1939 року церкву ремонтували, 1949-1989 рр. її було зачинено. Після відкриття для богослужінь освячена наново на церкву Св. Дмитра. Церква перебуває в користуванні громади УГКЦ.
Нижня церква розташована на пагорбі посеред села, віддалено від сільської забудови. Тризрубна, триярусна, бойківського типу. Квадратні зруби (нави ширші) розташовані по осі схід-захід. По обидва боки вівтаря прилягають невеликі прямокутні ризниці. Основні об’єми завершують восьмибокові верхи, над навою — з п’ятьма уступами, а над вівтарем і бабинцем — з чотирма, увінчані шоломовими куполами з маківками. Опоясує церкву піддашшя, що спирається на ступінчасті виступаючі вінці зрубів, під якими на західному фасаді влаштований засклений ганок. 
Ватинні стіни оббиті вертикально дошками та лиштвами. На південний захід від церкви розташована дерев’яна триярусна, квадратна в плані дзвіниця, з балконом на другому ярусі, вкрита наметовим дахом з голосниковою галереєю під ним. Побудована вона 01.09.1924 р. майстром Михайлом Векличем за стараннями отця богослова Володимира Куновського, про що повідомляв напис на одвірку східних дверей (нині втрачений).
У 2013 р. церкву Собору Пресвятої Богородиці було внесено до списку світової спадщини ЮНЕСКО, як одну з унікальних українських дерев’яних церков Карпатського регіону.