Мем’ять про Тараса Шевченка ніколи не була обділена увагою. Навіть в епоху Радянського Союзу, досить сувору до будь-яких проявів націоналізму, його творам було віддано третину годин шкільної програми з української літератури. Кожен учень знав напам’ять «Заповіт». У Каневі «з шиком» було облаштовано Тарасову могилу, а в Казахстані, де відбував своє заслання великий Кобзар, є населений пункт Форт-Шевченко, в якому досі модно називати синів споконвічно українським ім’ям Тарас.
Тому немає нічого дивного в тому, що коли у Львові, після здобуття Україною незалежності, спорожніло місце на Проспекті Свободи після демонтованого пам’ятника В. І. Леніну, громадськість і міська рада одноголосно ухвалили рішення про встановлення пам’ятника Т. Г. Шевченку.
Для того, щоб Кобзар якнайшвидше з’явився на одній із найрозкішніших вулиць Львова, було використано проєкт, підготовлений до відповідного конкурсу ще 1987 року. Жоден з ескізів, поданих на обласний і республіканський конкурс, тоді не був визнаний ідеальним. Але час не чекав, тож було запущено проєкт, визнаний «відносно найкращим». Він належав квартету молодих скульпторів та архітекторів В. Сухорських, О. Сухорських, Ю. Диби та Ю. Крімя відповідно.
До першого Дня Незалежності — 24 серпня 1992 року, приголомшливий архітектурний ансамбль колишньої вулиці Легіонів, Гетьманських Валів, Опернштрассе енд Музеумштрассе, плацу Адольфа Гітлера, проспекту Леніна та теперішнього проспекту Свободи був прикрашений фігурою Кобзаря. Значну частину коштів на створення меморіалу виділила українська діаспора.
Пам’ятник Т.Г. Шевченку являє собою статичну фігуру, висота якої дорівнює 4,45 метра. На ній головний український поет, колишній раб пана Енгельгарта, а також знаменитий український художник і картограф зображений зрілим, навченим «думами», чоловіком. Фігура повністю прихована плащем, як на легендарній скульптурі Бальзака, виконаній Роденом. Лише рухом правої руки і нахилом голови передано звернення Кобзаря до співвітчизників. Бронзову постать встановлено на масивний постамент із сіро-чорного граніту, що символізує непросту долю головного українського «Гайдамака» і «Невільника».
1995 року образ Шевченка було доповнено бронзовою стелою. Її було споруджено за спиною у Кобзаря з невеликим зміщенням вправо. Це — хвиля, заввишки 12 метрів, яка підноситься над Проспектом Свободи. Її назвали «хвилею національного відродження», а в силуетах та обличчях, які вона несе, легко можна впізнати найсильніші та найпатріотичніші персоналії української історії. На гребені хвилі з наскрізним німбом зображена Богоматір, покликана захистити молоду державу.
Завдяки ідеї та енергії, що виходить від пам’ятника, його визнано найсильнішою пам’яткою Львова нового часу. Не раз траплялося так, що ноги тих, хто приїхав на відпочинок до Львова, мимоволі несли їх сюди, щоб побачити-послухати повчання Кобзаря та ковтнути озону, піднятого «хвилею відродження»!