Архітектурний ансамбль колишнього Бернардинського костелу — це одна з «візитівок» стародавнього Львова. Розташований у центрі міста, цей пам’ятник сакрального зодчества незмінно привертає велику увагу туристів і гостей.
Колишній костел і монастир бернардинів збудований у першій третині XVII століття на місці більш давнього. Разом із монастирськими спорудами, дзвіницею (1734 р.), альтанкою-ротондою (кругла споруда, зазвичай увінчана банею) на колонах з витонченими капітелями (верхня частина колони або пілястри), оборонними мурами йому судилося відкрити нову сторінку в історії львівської архітектури. 
Костел збудовано за кресленнями ченця Бернарда Авелідеса архітектором Павлом Римляніним, а після його смерті в 1618 р. будівництво продовжив Амвросій Прихильний. Оскільки костел і монастирські корпуси стояли за межами міста, на початку XVII століття їх було оточено захисними кріпосними мурами та ровами.
У стильовому відношенні скромність і простота двоповерхової будівлі костелу поєднує в собі риси італійського та німецького ренесансного зодчества. Фасад Бернардинського костелу складається з різночасових частин. Перший і другий поверхи виконані П.Римляніним і А.Прихільним, а декоративний фронтон (фасад) — Андреасом Бемєром, вроцлавським скульптором. Той самий Бемер побудував 38-метрову вежу костелу, що є окрасою монастирського ансамблю. У середині XVII століття на вежі встановили годинник із дзвоном, відлитим майстром Андрієм Франком. Фасади костелу прикрашені гербами Польщі та Литви, декоровані скульптурами. 
Пишний бароковий інтер’єр прикрашений безліччю дерев’яних різьблених вівтарів, скульптурних рельєфів і статуй святих, виконаних основоположниками львівської барокової пластики Т. Гудером і К. Кутшенрайтером.
Головний вівтар створено 1733 року, склепіння і стіни костелу розписані ченцем-живописцем Б. Мазуркевичем і художниками Р. Бортницьким, С. Шочинським, І. Сорочинським, П. Волянським. Старий живопис був оновлений М.Яблонським, Т.Копистинським і Я.Шидловським у XIX столітті. Пензлю видного українського художника М.Долинського належать композиції на теми «Страстей Христа». Велику історичну та культурну цінність становлять чудові металеві двері, виконані в традиціях українських ковалів, огорожа на хорах (в архітектурі верхня відкрита галерея або балкон усередині церкви) роботи львівського майстра Ф. Садера, вівтарний образ — копія з «Розп’яття Христа» П. — П. Рубенса, пензлю краківського живописця Ф. Лексіцкого належить полотно на сюжети з житія бернардинських святих. Різьблені лави пресвітерії виконані в 1640-1643 роках Павлом з Бидгощі. 
На початку XX століття їх замінили новими, зробленими Рарогевичем за зразком старих, рештки частин яких зберігаються у Львівському музеї етнографії та художнього промислу.
У 1976-1977 роках комплекс Бернардинського монастиря капітально реставровано. Було відкрито стару цегляну кладку, відновлено бійниці (вузькі отвори в оборонних стінах для ведення вогню з укриття), криту галерею нагорі, увінчану загостреним шпіцом Глинянську вежу з брамою, розташовану на вісі колишнього Глинянського тракту (нині вул.Личаківська).
Нині в колишньому костелі бернардинів працює греко-католицька церква св. Андрія, покровителя Русі.