Ворота — один із невід’ємних елементів стародавнього міста. Потрапити в історичний центр Єрусалима можна завдяки одним із семи воріт — Яффській, Сіонській, Гнойовій, Іродовій, Дамаській або Новій. Німецький Потсдам знаменитий не тільки своїми конференціями, палацами, садами і резиденціями, а й трьома воротами — Мисливськими, Науенськими і Бранденбурзькими. Були ще Тельтовські та Берлінські, але до нашого часу вони не дожили.
Як місто з солідним культурним багажем, до того ж фрагментарно внесене до списку світової спадщини ЮНЕСКО, Львів має власні знамениті брами — Галицьку та Глинянську. Завдяки цим укріпленим проїздам у стіні, до середньовічного міста потрапляли товари і продовольство. Завдяки варті і створам, фільтрувалися гості, знімалося мито і хоча б тимчасово затримувалися потенційні загарбники чужого добра.
Глинянська або В’їзна брама є структурним елементом могутнього кам’яного муру з бійницями й вежами, що колись був пов’язаний із кільцем фортифікованих міських споруд. Цей самий мурований мур був однією з частин оборонного комплексу, що оточував Бернардинський монастир, який був сусідами костелу Святого Андрія, келійними, кузнею та стайнею.
Монастир почали будувати у XV столітті, костел Святого Андрія почали зводити на початку XVII століття, принагідно окільцьовуючи оплот бернардинів ровом, валом і кам’яною стіною. Остання зведена за допомогою двох матеріалів. Нижній ярус, що повністю покриває висоту воріт, побудований із травертинових брил. Верхня половина укріплення добудована з теракотової, нині припорошеної часом, цегли. У ній обладнані парні бійниці. Сама лінійна конструкція, доповнивши монастирські стіни, утворює величезний внутрішній двір у формі трикутника.
У внутрішньому просторі воріт — у своєрідному жерлі, збереглося ще шість бійниць, по три попарно з кожного боку стіни. Над воротами розташована ще пара бійниць і вежа. Вежа була побудована 1618 року за допомогою інженера Ф. Гетканта. Вона має чіткі геометричні форми. У ній зроблено шість оглядових віконечок, які давали змогу вивчити потенційного ворога за зачинених воріт. Сьогодні вона вкрита черепицею, що поєднується тоном із кольором цегли.
Перед стіною і воротами сьогодні знаходиться відновлений рів. Через нього туристам, щоб потрапити на територію колишнього монастиря, необхідно пройти стилізованим під середньовічний, дерев’яним мостом. Це — результати реконструкції, проведеної в 76-77 роках минулого століття архітекторами Новакієвським і Присяжним. Завдяки ентузіазму цих двох людей, внутрішня стіна фортифікаційної споруди отримала ще й дерев’яну галерею, таку, яка була тут три століття тому.
Цікаво, але конкретно над брамою, у башті, сьогодні притулилася така хитра організація, як «Укрзахідпроектреставрація», яка займається консервацією культурних цінностей, організацією їхньої реставрації за умови виділення на це коштів та відбором об’єктів, гідних представлення України у списках ЮНЕСКО.
Завдяки заступництву «Укрзахідпроектреставрації» ця пам’ятка Львова має сьогодні такий вигляд, наче тільки-но до Глинянських воріт увійшов хтось з Ордену Менших Братів, у коричневій рясі, сандалях та короткому клобуку, на стомленому коні в’їхав посланець від Папи або прогримів колесами віз, яким до монастиря доправляли воду й харчі. Не всі уславлені пам’ятки України здатні так ефектно передати середньовічну атмосферу, як «наганяють» її на гостей львівські Глинянські ворота.