Львів, що за усіх часів був головним культурним і торговельним центром, столицею Галичини та Західної України, пам’ятає багатьох відомих людей, зокрема й представників славетних Європейських прізвищ. Серед аристократичних родин, які мали у Львові власні маєтки, були Потоцькі, Любомирські, Бандінеллі, Семенські тощо. Палаци, в яких жили ці впливові династії, сьогодні — одна з найцікавіших сторінок в архітектурі міста. Вишукані, розкішні вони нагадують про минуле міста. Одним із чудових прикладів таких будівель є палац Семенських — одна з найкрасивіших пам’яток міста.
На вулиці Пекарській можна побачити чимало цікавих будівель, тому на прогулянку сюди вирушають чимало гостей міста, які бажають познайомитися з його архітектурою та історичними пам’ятками. Палац Семенських — одна з красот цієї вулиці, він справляє враження одразу: пишні форми, багатий декор, потужні ковані ворота та огорожа — ним хочеться помилуватися, роздивитися одне зі свідоцтв минулого уважніше, дізнатися про його історію та про тих, для кого було збудовано такий розкішний будинок.
У XVIII столітті на місці, де сьогодні височіє палац, була велика садиба, а теперішню будівлю звели 1849 року для графа Костянтина Семенського — посла галицького сейму. Автором проекту палацу став прусський архітектор Фредерік Бауман. Двоповерхова будівля з мансардою звернена головним фасадом до вулиці, симетрично праворуч і ліворуч від неї архітектор розташував флігель і колишні стайні з манежем, які виходять на вулицю торцями. Планування архітектурного ансамблю — єдине, що збереглося від його первісного вигляду. Уже в 1873-1877 роках син К. Семенського — Вільгельм Семенський, перебудовує палац, найнявши для цього архітектора А. Вагнера, який надав палацу необачного зовнішнього вигляду. Тоді над в’їздом у стайні з вулиці з’являються дві декоративні голови коней, які можна побачити тут і сьогодні. Вільгельм був великим поціновувачем коней, президентом Галицької комісії, що займалася вирощуванням породистих скакунів. 
Ще одне свідоцтво розбудови палацу тих часів — вензель SL, що його можна побачити на фасаді над одним із вікон (дві літери позначають подвійне прізвище — Вільгельм Семенський вирішив додати до свого прізвища материнське — Левицький). Цікаво, що Вільгельм був кавалером Мальтійського ордена, а зрештою дослужився до таємного радника королівського двору.
Ще одна перебудова палацу відбулася в 1891-1894 роках — тоді над реконструкцією працювали І. Левинський і Я. Кудельський. Кудельський. У ці роки було створено багате оздоблення фасаду та інтер’єрів палацу, яким займався скульптор П.В. Герасимович. Саме тоді палац Семенських набув сучасного вигляду в стилі французького бароко або «ІІІ імперії» (імперії Наполеона ІІІ), з’явилися ефектні в’їзні ворота з кованими решітками.
Після останньої реконструкції минуло понад століття, і сьогодні будівля, на жаль, поступово занепадає — тиньк та багата ліпнина відпадають, здається, що будинок, тужачи за втраченою розкішшю, руйнується й хоче так само канути в Лету. Але навіть при цьому сьогодні, дивлячись на палац Семенських, неможливо не відчути ту атмосферу пишності та розкоші, яка панувала в цьому будинку сто років тому, але пішла в минуле.
Нащадки династії Семенських-Левицьких сьогодні живуть у Канаді. У 1939 р. палац було націоналізовано, і відтоді він виконував функції спочатку Академічної гімназії, потім школи, а сьогодні в його стінах розміщується спеціалізована школа-інтернат №102. Як і багато інших палаців Львова, цей розкішний будинок привертає увагу та вражає своєю красою, не зважаючи на відсутність належного догляду. Подібна архітектура залишається прекрасною завжди, навіть застаріла, вона заворожує і вабить, викликаючи бажання милуватися нею і захоплюватися майстерністю зодчих минулих століть.