Район Підзамче — колишнього передмістя княжого Львова — розкинувся з північного боку Високого Замку. Домінантою Підзамче як колись так і зараз залишається церква Св. Параскеви П’ятниці.
За офіційною версією походження церкви — вона виконувала роль аванпосту за міськими мурами на так званому Волинському шляху (дорога на Волинь), оборонного пункту для мешканців передмістя. Під час архітектурно-археологічних досліджень у 1977-78 рр. було виявлено фундаменти, які відносять до XIII століття. Імовірніше церква попередниця існуючої спочатку була дерев’яною, потім — кам’яною.
Деякі дослідники висловлюють припущення, що першопочатково церква стояла посеред ринкового майдану (планування якого простежується серед теперішньої забудови), тож була однією з центральних (імовірно парафіяльною міських — на відміну від княжої св. Миколи) у серці (а не на околиці) княжого міста Лева.
Так чи інакше, але в наступні часи, з переміщенням міського життя в район площі Ринок, Підзамче стало передмістям. Ймовірно відтоді на місці дерев’яної зводиться нова мурована церква (перша згадка про яку відноситься до 1443 р.), і хоча немає жодної уяви як вона виглядала, можна припустити, що вона також носила оборонний характер, оскільки життя передмістя за міськими мурами потребувало такого от укріпленого оборонного пункту.
Нині існуючу церкву збудували 1644 року (на місці зруйнованої пожежею 1623 року) коштом молдовського господаря (а на той час емігранта у Львові) Василя Лупула, про що зокрема свідчить молдовський герб із зображенням голови бика під зіркою і короною з сонцем та місяцем по обидва боки, шаблею угорі, скіпетром та княжою короною, і напис:
«Сонце місяць і корона,
Сцептрум палаш оборона,
Глава в вінцю і звіздою
Нотоють всі ясність твою.
Храм сей зверш. року АХМД серпня ІЕ (тобто «року 1644 серпня 15″)»
Церква присвячена покровительці молдавського народу — святій Параскеві. Освячено церкву 1645 р. Церкву зліплено в нижній частині з ламаного каменю, у верхній — із цегли. Однонавова, з невеликими притвором і вівтарем. У плані має форму прямокутника з гранованою апсидою, набагато нижчою за основну частину. Над бабинцем височіє масивна чотиригранна вежа, яка органічно зливається із загальною масою будівлі. При загальній довжині храму в 22,75 м висота її вежі становить 44 м. Тому, попри загальний суворий вигляд, церква видається дещо тендітною.
Верхній ярус вежі декорований широким аркатурним поясом, там же збереглися бійниці, які вказують на її оборонний характер. Архітектура пам’ятки не має чітко вираженого стилю.
Верх у вигляді бані з чотирма меншими башточками («під вежу Корнякта«) прибудовано під час реставрації 1908 р. за проектом архітектора М.Лужицького на місці давнього шатрового покриття.
Цінною мистецькою пам’яткою церкви є один із найстаріших іконостасів, створений львівськими художниками одночасно з побудовою храму. Іконостас П’ятницької церкви вважається одним із найкрасивіших у Галичині. Він складається з понад 70 ікон, розташованих у шість рядів, і являє собою величний комплекс живопису та декоративного різьблення. Цей іконостас являє собою монументально-декоративну стіну з тектонічно цілісною структурою. Основні його яруси — так звані деісусний, святковий, пристрасний — підкреслені не тільки горизонтальними, а й вертикальними членуваннями. Крім того, тут досягнуто гармонійного поєднання окремих його частин шляхом зменшення розмірів ікон деісусного ряду та розташуванням над ним ярусу із зображенням «страстей Господніх». Посилено також насиченість твору декоративними елементами (рельєфне ажурне різьблення, заглиблення ніш, що обрамляють не лише центральні, а й інші ікони, чим досягається більша гра світла й тіні тощо) На жаль його авторство невідоме. За стильовими та художніми ознаками його можна віднести до майстерні відомого львівського художника кінця XVI — першої третини XVII ст. Федора Сеньковича. Федора Сеньковича.
Поруч із церквою в 1996-1999 рр. за проектом Швеця збудовано нову дзвіницю.