Знайомлюючись із будь-яким старовинним містом, до якого ви приїхали відпочити, варто неодмінно ознайомитися і з його святинями — головними храмами, які становлять не лише високу архітектурну, а й духовну цінність. У таких місцях можна відчути дотик до душі міста. У дивовижному Львові чимало духовних обителей, але однією з найстаріших серед них є Успенська (Волоська) церква, що стала свого часу ідеологічним центром українського православ’я. Відвідавши цей храм, ви збережете пам’ять про таке вражаюче знайомство назавжди.
Успенська церква відіграє роль головного православного храму Львова, починаючи з далекого XVI століття. За тривалий час свого існування вона неодноразово руйнувалася і перебудовувалася — доля її була такою ж неспокійною, як і життя міста, але сьогодні вона, зберігаючи в собі пам’ять про часи, які давно канули в Лету, здається напрочуд заспокійливою. 
Цей храм набув життя завдяки діяльності Львівського Ставропігійського братства — найвпливовішої православної громади, що відіграла величезну роль у долі не лише міста і його мешканців, а й усієї країни, бо її члени боролися проти гноблення українського населення чужинцями та примусової католицизації, а також за самобутність української культури.
Перш ніж світ побачила нинішня церква, місто з різних причин втратило трьох її попередниць, також присвячених Успінню Пресвятої Богородиці. Від них у спадок наступній обителі дісталися два об’єкти, що становлять із храмом сьогодні цілісний архітектурний ансамбль, — дзвіниця Корнякта, збудована 1578 року, і Каплиця Трьох Святителів споруди 1591 року. Сама ж церква була зведена в 1591-1631 роках під керівництвом трьох талановитих архітекторів: Павля Римлянина, Войцеха Капіноса і Амбросія Прихильного, який завершив її будівництво. Разом дзвіниця, каплиця і церква складають вражаючий архітектурний ансамбль у стилі італійського ренесансу, кожна складова якого пов’язана з іншою внутрішніми проходами.
Батильниця Корнякта, що прилягає до церкви з північного боку, — найстародавніша частина архітектурного ансамблю, як і дві її інші складові, була зведена коштом члена Успенського братства, грека за походженням Костянтина Корнякта, що був відомим громадським і культурним діячем. Він був не єдиним благодійником храму, але його пожертви були найзначнішими. Архітектором дзвіниці був будівничий Петро Барбон (він же збудував для Корнякта кам’яний будинок на площі Ринок — ще одну визначну пам’ятку. Ринок — ще одну визначну пам’ятку міста), брав участь у зведенні й П. Римлянин. Разом вони будували її не тільки як частину храмового комплексу, а й як оборонну вежу та оглядовий пункт — звідси і значна висота споруди, що становила 65м.
Каплиця Трьох Святителів (Василя Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоуста) після втрати колишньої церкви до зведення нової довгий час виконувала її функції. Ця вражаюча деталь усього ансамблю вважається одним зі скарбів Львова та його архітектурних шедеврів завдяки тому, що з моменту свого зведення вона не зазнала суттєвих змін та через напрочуд гарне зовнішнє і внутрішнє оздоблення ліпниною зі штучного мармуру і живописом з імітацією мозаїки. 
Тильки в 1846-1847 рр. в каплиці були проведені ремонтно-реставраційні роботи, під час яких у її південній стіні вирізали двері, що з’єднали її з Успенською церквою.
У міських кріпосних стінах Успенська церква була єдиним православним храмом. Під час її будівництва архітекторам довелося розв’язувати надзвичайно складну задачу вписування обителі в вельми обмежений простір, виділений для її зведення, — звідси й відчуття її «затиснутості» сусідніми будівлями, яке, втім, анітрохи не применшує її архітектурної цінності та досконалості. Для перегляду із зовнішнього боку церква відкрита на вул. Руська та вул. Підвальна. Завершуючись трьома банями, вона вражає своєю красою, точними пропорціями, гармонією шляхетних ліній і форм, спокійними ритмами об’ємів і площин. 
Величезну цінність становлять і внутрішня краса храму: в його інтер’єрі збереглися іконостас 1773р., живопис XVII-XVIII ст., старовинні вітражі на вікнах, виконані відомим українським художником П. Холодним.
Підземні крипти Успенської церкви у Львові стали місцем спочинку таких відомих людей, як герой національно-визвольних змагань молдовського та українського народу Івана Підкови (сьогодні його прах — у Канівському монастирі), К. Корнякта, діячів Успенського братства Миколи та Анастасії Красовських. Стіни храму чули голоси відомих проповідників, бачили багато чого за свої століття, про що зберігають пам’ять донині. Побувати тут — значить, доторкнутися до багатющої історичної спадщини міста, яку втілюють собою церкви Львова та інші його архітектурні скарби, що становлять величезний інтерес для туристів з усього світу.