Стара водонапірна вежа

Стара водонапірна башта — один із символів Маріуполя, що не менш відомий, ніж труби металургійних заводів або будинки зі шпилями. Авторитету вежі сприяє її поважний вік, який уже переступив 100-річну позначку. Роботи з будівництва вежі розпочалися в грудні 1909 року. Сьогодні — це пам’ятка архітектури, а тоді — «об’єкт життєвої необхідності», адже вона була одним із ключових елементів першого міського водогону, який запрацював у липні 1910 року. Автором проєкту вежі був архітектор Віктор Олександрович Нільсен. Десятьма роками раніше він побудував дуже схожу вежу в російському місті Рибінськ. На четвертому рівні маріупольської вежі розташовувався бак із водою для центру міста. Система працювала до 1932 р. Після цього башта слугувала пожежною каланчею (поруч розташовувалася міська пожежна служба). А після другої світової війни вона перебувала в запустінні. Незважаючи на це, 1983 року отримала статус статусу пам’ятки архітектури місцевого значення. Наприкінці 1980-х років з’явилася ідея реставрації будівлі та розміщення в ній музею містобудування Маріуполя, що міг би розширити список діючих міських музеїв. Але в результаті лише 1996 року вежа отримала постійних мешканців. У ній було відкрито відділення банку — ефектне рішення, що дає змогу зберегти історичний об’єкт без особливих витрат з боку місцевої влади. Круті гвинтові сходи й обмежений простір навряд чи приносять зручність його численним відвідувачам, зате будь-хто охочий міг вивчити вежу зсередини, прийшовши на консультацію, наприклад, із питання відкриття банківської картки або надсилання грошового переказу. Робочі місця співробітників займали три поверхи, а на найвищому — четвертому — розташована кімната переговорів із видовим майданчиком. Колись у цьому приміщенні один із міських каналів проводив зйомки телевізійної передачі про історію Маріуполя, але сьогодні доступ туди обмежений. Будемо сподіватися, що кожен охочий зможе помилуватися центром міста з висоти після завершення будівництва храму Покрови Божої Матері. У грудні 2012 року банк ліквідував своє відділення у вежі. Поки триває передача будівлі на міський баланс, одночасно розглядаються варіанти подальшого використання історичного об’єкту. Її зображення використовують не лише на сувенірних магнітах і видових світлинах міста, а й в офіційних заходах. Наприклад, переможцю конкурсу «Маріуполець року» вручають кришталевий кубок у вигляді вежі та диплом з її зображенням. Серед інших цікавих фактів можна згадати, що наприкінці 1990-х років, коли ще працював Маріупольський лікеро-горілчаний завод, одним із його продуктів був лікер, який розливали в пляшки, виконані у формі вежі.