Чи траплялося комусь, звернувши з головної вулиці, йти неширокою, вкритою ще донедавна бруківкою, Костянтинівською в бік Міського саду? Тут подекуди ще збереглися старовинні купецькі особняки. На відміну від дворянських, вони без колон, але з ліпними прикрасами під вікнами — архітектура, як то кажуть, без витівок. У цьому районі в другій половині XIX століття, а точніше, 1863 року маріупольці заклали Міський сад, розташований на високому пагорбі на тринадцяти з половиною гектарах землі. Він виник не на порожньому місці. Біля пагорба, вздовж вулиці Малої Садової, росли фруктові дерева. 1889 року на прохання міської думи відомий маріупольський садівник і громадський діяч Г.Г. Псалті піддав Міський сад повному і радикальному переплануванню. Поряд із творчою фантазією і художнім смаком він звертався і до суворого арифметичного розрахунку, геометричної правильності. 
Будівельники плекали думку про створення фонтану — одного з обов’язкових атрибутів будь-якого міського саду. Але цю ідею довелося залишити, бо не було джерела, яке можна було б використовувати для його роботи. Фонтан з’явився в Міському саду тільки 1910 року, після того, як було прокладено водопровідні мережі. Якби ми могли перенестися хоча б на сто років назад і в погожий день подивитися на Міський сад, то побачили б таку картину. Прямі алеї, що розходяться променями, огороджені кущами бузку. Крони дерев — як суцільна зелена стіна. Праворуч від головного входу видніються мальовничі купи каміння, вкритого мохом і черепашками, весело дзюрчить струмочок, що тече рукотворним кам’янистим руслом і оживляє цей романтичний куточок. Міський сад відкрито, як повідомляли тоді розклеєні вулицями оголошення, «для всіляких розваг поважній публіці Маріуполя».
Серед споруд парку того часу привертав увагу пам’ятник О. С. Пушкіну, виконаний на весь зріст із білого мармуру. Спираючись лівою ногою на брили граніту, поет спокійно дивиться з висоти п’єдесталу. Пам’ятник знаходився біля ротонди — високої дерев’яної альтанки, улюбленого місця відпочинку маріупольців. На далекій околиці парку, з якої відкривався вид на море, була невелика романтична споруда — бельведер. В історію парку вона увійшла під назвою «видовий майданчик». Піднесену частину саду в 1929-1930 рр. з’єднали зі Слобідкою монументальні кам’яні сходи з 99 сходинок. Щоб сходи здавалися ще довшими, архітектор перериває їх 19 майданчиками для відпочинку. Вони органічно вписалися в ландшафт, надаючи урочистого вигляду цій ділянці парку. 
У саду представлено 17 порід дерев: липа, дуб, каштан, клен, японська сафора, верба, шовковиця, горіх, ясен, тополя, акація та інші. Вік деяких із них перевищує сто років. У саду є й 11 видів декоративних чагарників, зокрема — жовта акація, барбарис, глід. Міський сад може і повинен приймати гостей не тільки в літню пору, а й восени, взимку. Хіба не приємно пройтися алеями в прекрасну пору листопаду? Повітря насичене медовим запахом опалого листя, в алеях стоїть особлива тиша, гарно думається і дихається тут. Зима в парку також має свої принади, треба тільки навчитися дивитися і бачити. Приходиш сюди — і немов переносишся в казку. Усе виблискує в променях зимового сонця, дерева казково красиві в розсипі застиглих сніжинок. Тиша… 
У різний час у Міському саду побували О. Куїнджі та К. Богаєвський, О. Серафимович та О. Новіков-Прибій, М. Гришко — усіх не перелічити. 2013 року Міському саду виповнилося 150 років. Він, як і раніше, залишається улюбленим місцем відпочинку маріупольців. Зовсім нещодавно, до Дня молоді, було реконструйовано арку біля центрального входу. Комунальне підприємство «Об’єднання парків культури і відпочинку», до якого входить і Міський сад, було реорганізовано. Тепер найстаріший парк міста, разом з іншими — парком культури і відпочинку ім. В.В. В.В. Лепорського, Приморським парком і лівобережним дитячим парком «Веселка», згідно з рішенням сесії міської ради від 18 червня, входять до структури Палацу культури «Молодіжний». 
Наразі на території Міського саду діють п’ять атракціонів, різні ігрові точки для дітей. На центральній алеї гостей парку зустрічають погруддя видатних діячів науки і мистецтва — О. Пушкіна, Л. Толстого, Д. Менделєєва, М. Чернишевського та інших. На головній сцені парку постійно відбуваються концертні та розважальні програми, організовані силами творчих колективів міських палаців культури. У глибині парку — фонтан. У Міському саду знаходяться братські могили з пам’ятниками, до яких покладають квіти на згадку про загиблих визволителів міста. Труднощів накопичилося багато, потрібні час і кошти, щоб по-справжньому вдихнути нове життя в Міський сад, відновити пам’ятку ландшафтної архітектури. Крім того, Міський сад потрібен ще й тому, що у Маріуполі немає жодної вулиці, яка була б надана тільки пішоходам.