Якщо не перераховувати погруддя, що знайдуться в усіх держустановах, та вишиті портрети по школах, то на території України розташовано 28 монументів Великому Кобзареві. Природно, що найзнаменитіші пам’ятники Тарасу Шевченку споруджено у Львові, Києві та Каневі на Чернечій горі, недалеко від могили головного українського поета. Але навіть такі споконвічно російськомовні або багатонаціональні міста, як Харків чи Одеса, віддали данину поваги основоположнику літературної української мови. Маріуполь, місто на півдні Донецької області, в якому мешкає більше греків, росіян і білорусів, ніж представників титульної нації, володіє цілими двома монументами, що вшановують найпалкішого українського віршотворця.
Перший пам’ятник Шевченку з’явився в місті 1964 року, коли відзначалося 150-річчя від дня народження Кобзаря. Його поставили в кутку, утвореному будинками-сталінками, на проспекті Леніна, якраз навпроти Театрального скверу. Це — погруддя, споруджене на цементну стелу. Шевченко на ньому — зрілий чоловік, який уже передумав усі свої думи, випустив у світ свої найкращі поеми і створив плеяду приголомшливих картин. Погруддя поета виконано з каменю — нарочито грубо, тому справляє на відвідувачів дуже сильне враження. Енергії, яка виходить від цієї кам’яної статуї Шевченка, достатньо для того, щоб зробити невеликий переворот або запалити в серцях людей інтерес до історії українського народу.
Другий пам’ятник Шевченку був споруджений на бульварі Шевченка. Це — головна транспортна артерія міста, яка з’єднує історичні квартали та спальні масиви з одним із головних промислових підприємств міста, з «Азовсталлю». Цей монумент з’явився в місті 2001 року, до десятиріччя існування юної Української держави.
Це — справжній, величезний і трохи помпезний меморіал колишньому кухарчику і козачку поміщика Енгельгардта. На триступеневий майданчик із червоного граніту встановлено чорний ребристий куб із базальту. На ньому виставлено металевий «рваний камінь». На ньому сидить український поет.
Цей Шевченко молодший. Найімовірніше, він зображений у віці Ісуса Христа. У свої 33 роки Тарас Григорович перебував на засланні, в солдатах в Орській фортеці. Форт цей розташований у Киргизькому степу, на березі Аральського моря. А самому майбутньому академіку Імператорської академії мистецтв на період покарання було заборонено писати й малювати. Природно, що Кобзар порушував обидві заборони. Ось і зараз, на кам’яному коліні маріупольського Шевченка лежить маленька «захалявна книжечка», в яку він записував вірші і робив замальовки.
Якщо ви зважитеся відвідати Приазов’я, то стовідсотково проїдете бульваром Шевченка. Тут, недалеко від Новоселівки, ви побачите одну з головних атракцій Маріуполя — пам’ятник поету, поставлений містом металургів і моряків.