На вулиці Підвальній, на початку невеличкого, але гарного скверика, знаходиться Порохова вежа. За археологічними даними ця історична атракція Львова була збудована в другій половині XVI ст. Матеріалом для її будівництва слугувало каміння з розібраного в 1554 р. Міського арсеналу.
Порохова вежа входила до фортифікаційної системи міста. Ще таких же чотири вежі стояли на Губернаторських валах. Але, на жаль, тільки одна з них збереглася до наших часів.
Вежа розміщувалася на земляному валу за оборонними укріпленнями та глибоким ровом із водою і охороняла підступи до міста зі східного боку. Вона має форму зрізаного еліпса, заокруглений бік якого звернений до передмістя. 
Башта перекрита гострим щипцем даху. У грубих двометрових стінах і в нижній частині триметрових стін, викладених з каменю, зроблені маленькі вікна-бійниці.
Вони служили для стрільби з великокаліберних рушниць. Вежа також використовувалася для зберігання провіанту та під склад пороху й амуніції, від чого й отримала свою назву. За часів, коли Галичина входила до складу Австро-Угорщини, тут були казарми, а потім артилерійські майстерні.
У 1895 р. місто викупило Порохову вежу в армії. У 1956 р. в ній провели реконструкцію, що торкнулася головним чином інтер’єру, вхід у вежу прикрасили два сплячі леви. Після цього в будівлі розмістилася Львівська організація Спілки архітекторів України.