Одним із найстаріших львівських парків є парк ім. Івана Франка, який розкинувся навпроти головного корпусу національного університету. У XVI столітті тут був сад, що належав бургомістрові міста І. Шальц-Вольфовичу, а згодом його зятю, власнику «венеціанського» будинку на площі Ринок А. Массарі. Розбивши сад на тераси, він перепланував його на італійський манер. Згодом територія парку перейшла у власність ордену єзуїтів, які збудували тут корчму, фільварк, цегельний і пивоварний заводи.
З приходом наприкінці XVIII століття австрійської влади орден єзуїтів було розпущено, і парк перейшов у власність міської влади. Розширивши парк до 12 гектарів, його здали в оренду підприємцю І. Рехту, який провів перепланування в класичному стилі.
Було посаджено багато дерев, насипано чіткі доріжки, у центрі зведено білокам’яну альтанку-ротонду (кругла споруда, зазвичай увінчана банею) доричного ордену — рідкісний зразок львівської класицистичної архітектури малих форм. Крім цього, тут були побудовані ресторан і купальний басейн, карусель і навіть літній театр. За парком регулярно доглядали, кущі та дерева підстригали, а доріжки посипали піском.
Надалі парк Івана Франка ще кілька разів змінював господарів і 1855 року знову перейшов у власність міста. Відомий міський садівник Бауер провів ландшафтні роботи: рівні доріжки замінив звивистими, вирубав старі дерева, створив кілька мальовничих галявин.
У 1881 р. почали облаштовувати нижню частину парку, збудовано красиву мистецьку вазу та квітники.
У 1964 р. у партерній частині перед Національним Університетом встановили пам’ятник великому письменнику Івану Франку.
У цьому мальовничому місці можна побачити різні породи дерев: ясени, дуби, клени, граби. Зустрічаються й екзотичні види: аралія маньчжурська, катальпа, магонія, дика яблуня, що цвіте сніжно-білим цвітом.
З самого раннього ранку, коли починають співати птахи і до пізнього вечора парк ім. Івана Франка гостинно запрошує гостей під свої зелені крони.