Його поеми читають у гордій своїм євросоюзівським статусом Литві та в епіцентрі вітчизняного націоналізму — на землях Західної України. Легким стилем поета захоплювалися всі від «тайги до Британських морів», а такий собі Пушкін, який Олександр Сергійович, у розмові з Жуковським зізнався, що автор «Конрада Валленрода» просто заткнув його за пояс своєю майстерністю.
Найбільші права на Міцкевича і його творчість пред’являє Польща. Напевно, тому, що батько поета був поляком, збіднілим шляхтичем. Але мати Адама була хрещеною єврейкою. При цьому народився головний рупор європейського романтизму на території сучасної Білорусі, а освіту здобув у Вільні, тобто в нинішньому литовському Вільнюсі. Працював Міцкевич у Франції, найкращі його сонети були присвячені Криму, а помер він у Константинополі, тодішній столиці Османської імперії. Але, писав же Міцкевич здебільшого польською мовою, тому ніхто не обурився, що тіло поета поховалося в культурній столиці наших сусідів — у Кракові, в розкішному саркофазі, в напівтемряві Вавельського Кафедрального собору. А в центрі Сукеніце, на головній площі колишньої резиденції польських королів, було поставлено перший, найрозкішніший, пам’ятник великому поетові.
Всієї творчий комплект — Міцкевич, Янгол і ліра, встановлені на дивовижно красивому, округлому гранітному постаменті. Камінь доставили з Італії. Він відрізняється від вітчизняних гірських порід дивовижним охристим кольором, пронизаним зеленими прожилками.
З огляду на те, що за понад сотню років, які Міцкевич і Ко простояли на «власній» площі, час вкрив бронзові фігури патиною. Тож, саме зараз ця а визначна пам’ятка Львова, наче марочний коньяк, вистоялася та набула свого найкращого кольору, тобто досягла пікової форми. Гостям, які приїхали на відпочинок до Львова, буде надано можливість помилуватися дивовижно красивим пам’ятником одного з найкращих європейських поетів, що коротає дні в компанії власного Ангела і статуї біломармурової Діви Марії, розташованої по сусідству.