Найдавнішою архітектурною пам’яткою місто Львова є церква Святого Миколая Мірлікійського, захисника від стихійних лих, покровителя рибалок і мореплавців. Вона розташована по вул. Б. Хмельницького, 28 під горою Будельницею.
Перша згадка про церкву датується 1292 роком, як придворний княжий храм; пізніше вона належала ремісникам шевського цеху. Церква тринефна, триапсидна, з двома куполами. Хрестово-купольний план зближує її з православними храмами, широко поширеними в давнину на території Київської та Володимиро-Суздальської Русі.
Церкву неодноразово відновлювали після руйнувань, тому в її будові злилися традиції класичного візантійсько-руського хрестово-купольного плану з романською будівельною технікою. Сучасний іконостас виготовлено в 1947-49 роках, стіни розписано в 1955-57 р.р. Фрески головного фасаду виконав Петро Холодний.
За своїм зовнішнім виглядом і розмірами церква близька до громадських монументальних споруд, призначених для відбиття натисків ворожих військ. Немає пишних порталів, імпозантної декорації, а низькі двері та невеликі вікна нагадують бійниці значної військової фортеці (вузькі отвори в оборонних стінках для ведення вогню з укриття), здатної витримати тривалу облогу ворога. Велична простота і лаконізм архітектурних форм асоціюється із закутим у кольчугу дружинником.
Від старовинної будівлі церкви збереглися загальний план, нижня частина стін і апсид (виступи будівлі, перекриті напівкуполом або зімкненим напівсхилом), складених із тесаного білого вапняку. Верхня частина стін і покрівля, а також ризниця (місце у вівтарі або окреме приміщення при християнському храмі для зберігання богослужбового вбрання священиків і священних судин) зведені в XVII-XVIII століттях. Незважаючи на архітектурні нашарування пізніших епох, церква Святого Миколая є цінною історичною пам’яткою галицького зодчества.