Музей історії української діаспори та західноукраїнських земель

Будинок на пл. Ринок, 4 — унікальна пам’ятка архітектури XVI ст., так звана «Чорна Кам’яниця». Ще на початку XVI ст. на цій ділянці стояв середньовічний будинок, знищений пожежею 1511 р.. Власник ділянки Ян Кошнер передав її у 1519 р. своєму зятю Андрію з Києва, який збудував будинок, відомий як Київський. Будинок згорів під час пожежі 1527 р., проте був відновлений і став називатися Кошнеревським. У 1588 р. власником ділянки став італієць з о. Хіос Томаззо де Альберті, який зніс стару споруду і впродовж 1588-1589 рр. звів чудову 2-х поверхову ренесансну кам’яницю. На думку львівських дослідників авторами проекту могли бути Петро Барбон, Павло Римлянин або Петро Красовський.
З 1596 р. будинок стає власністю купця й аптекаря Яна Лоренцовича та його дружини Регіни, які добудували третій поверх кам’яниці й відкрили тут одну з перших у Львові аптек. Назву кам’яниці Лоренцовича зміцнив у пам’яті львів’ян його син — дуже шанований у місті радник Ян Юліан Лоренцовича. Його зять — доктор Мартін Никанор Анчевський успадкував кам’яницю 1645 року і здійснив ґрунтовну реставрацію будинку в 1675-1677 рр. під керівництвом архітектора Мартіна Градовського. Фасад будинку прикрасили скульптури святих, було встановлено чудовий бароковий аттик, оновлено кам’яні портали 1 і 2 поверхів, над головним порталом вміщено особистий знак Анчевських — лева з мечем у лапі в лавровому обрамленні, на картуші викарбувані літери — М. А. — SR — MD — CL. («Мартін Анчевський, секретар короля, доктор медицини, радник львівський»). На карнизі порталу — встановили скульптуру Божої Матері. Над вікном сіней — фігуру Мартина — патрона доктора Анчевського, на карнизі великого вікна бюро — св. Станіслава Костки, канонізованого на поч. XVIІІ ст., патрона молоді. На капітелях бічних пілястр — фігури Яна з Дуклі — міфологічного рятівника Львова та святого Луки — патрона лікарів.
Кам’яниця — один із найкращих зразків міщанського будівництва епохи Ренесансу. Фасад вкритий «діамантовим рустом», портали і вікна прикрашені різьбленням з мотивами виноградної лози, голівками ангелів і птахів.
Пишно декорований інтер’єр будинку. У деяких кімнатах збереглися стелі з дерев’яними різьбленими балками. Прекрасно декоровані кам’яним різьбленням міжвіконні ніші. Глибокі ніші вікон 2 поверху утворюють вигідну лаву, з якої добре спостерігати за рухом на ринку. Під час реставрації 1884 р. між аттиком і третім поверхом добудували четвертий поверх, горищні отвори замінили вікнами.
У 1911 р. кам’яницю придбав доктор права Еміль Роїнський, коштом якого було здійснено наступну реставрацію будівлі. У 1926 р. Е. Роїнський продає кам’яницю місту.
Постановою магістрату від 26.03.1926 р. її було призначено на місце зосередження пам’яток минулого Львова. Під час реставраційних робіт будівлю пристосували для музейних цілей і 22 вересня 1929 р. відбулася урочиста посвята та відкриття Історичного музею Львова.
Сьогодні в приміщеннях будинку розташовані експозиції відділів історії української діаспори (2 поверх), визвольних змагань України (3 поверх), історії західно-українських земель другої половини ХІХ-ХХ ст. (4 поверх), історії західно-українських земель другої половини XIX-ХХ ст. (4 поверх), фондові та фондові галереї, фонди та фондові галереї. (4 поверх), фондові та службові приміщення.
Відділ історії української діаспори висвітлює окремі фрагменти трьох головних потоків українського еміграційного руху, хронологічні рамки якого охоплюють кін. XIX — кін. ХХ ст. Серед музейних експонатів, що висвітлюють громадську діяльність, особливу увагу привертає реконструкція українського жіночого одягу від часів Київської Русі (ІХ ст.) до Гетьманщини (ХVІІІ ст.), виготовлена Нью-Йоркською групою Спілки українок, а також елементи однострою українських молодіжних організацій Америки «Пласт» та СУМ. Пам’ятки зібрані в експозиції допомагають глибше зрозуміти, що українці, які живуть за межами України, є вагомою гілкою українського народу, що поповнює скарбницю нашої спільної історії, науки, культури та мистецтва.
В експозиційних залах Відділу історії західноукраїнських земель представлено матеріали, що розкривають історію нашого краю в період 1914 — 1941 рр. Експонати експозиції відділу допомагають відвідувачам не лише зрозуміти історичні процеси, які відбувалися на західноукраїнських землях у міжвоєнний період, а й оцінити «поглядом» з Львова національно-визвольний рух на інших теренах України.