Церква Стрітення Господнього — колишній костел Матері Божої Громничої та монастир кармеліток босих, пам’ятка архітектури у Львові на вулиці Винниченка, 30.
Костел і монастир кармеліток босих зведені на ґрунтах, наданих Яковом і Теофілієм Собеськими. Спочатку будівлі були дерев’яними. Проєкт кам’яного костелу розробив італійський архітектор Джованні Баттіста Джізлені 1642 року. За зразок послужив фасад храму Санта Сусанна в Римі архітектора Карло Мадерно. Будівництво розпочато в 1644 р. і велося під керівництвом Яна Годного. З 1683 р. будівництвом керував Томаш Дубинський. Спорудження з перервами тривало від 1644 до 1692 року. Завершено завдяки фонду короля Яна III Собеського. Спочатку освячений як Костел Матері Божої з Лоретто. Наприкінці XVIII ст. австрійська влада закрила костел і розмістила в ньому склад. Повернутий Католицькій церкві 1842 р. на прохання львівського архієпископа Франца Піштека. Костел було наново освячено Матері Божій Громничій (Стрітення Господнього).
У ХІХ столітті в криптах поховано трьох львівських архієпископів — Франца Піштека, Лукаша Баранецького і Франца Ксаверія Вежхлейського. У 1940 р. частину монастиря передано Львівському медичному інституту. Костел і монастир продовжували діяти до 1946 року, коли весь комплекс було передано військовим. У 1976 р. храм передано для влаштування експозиції обласному управлінню якості, метрології та стандартизації (нині це Науково-дослідний інститут «Система»). За часів незалежності храм передано в користування Українській греко-католицькій церкві. У 2009 р. каплицю при храмі передано в користування Римо-католицькій церкві. Наразі в храмі проводяться богослужіння східного та західного обрядів.
Храм розташований на парній стороні вулиці Винниченка, виходячи на неї головним фасадом. Побудований із цегли та частково з тесаного каменю. Однонавовий із трансептом, у плані має форму хреста. Орієнтований по осі захід-схід. Монастир примикає до храму з півдня та сходу і має власний внутрішній двір.
На перетині трансепта з нефом храму розміщено невеликий купол, увінчаний сигнатуркою з хрестом. Кожне крило трансепта перекрито одним хрестовим склепінням. Презбітерій прямокутний у плані, вузький від нави, піднятий відносно неї на одну сходинку, перекритий одним пряслом хрестового склепіння. Ліворуч від пресвітерія прибудовано ризницю, праворуч — каплицю, до якої вхід влаштовано з трансепта. Каплиця перекрита п’ятьма пряслами хрестових склепінь. З обох боків у каплиці під самими склепіннями прорізано по 3 вікна. Фасад храму розділений на два яруси карнизом, фризом і архітравом. У нішах першого ярусу стоять декоративні вази, а на другому — скульптурні фігури св . Йосипа і св. Террзи, виконані 1688 року Андреасом Шванером. Портал фланкований двома колонами, що підтримують фриз із тригліфами і трикутний фронтон. Другий ярус розчленований чотирма пілястрами, фланкований кам’яними волютами і завершений трикутним тимпаном із хрестом. Тимпан прикрашений гербами Собеських і Даниловичів.
Відомо, що три вівтарі мав ще перший дерев’яний храм. Розписи та оздоблення кам’яного храму були знищені після зайняття його військовими наприкінці XVIII ст. Після повернення будівлі 1842 року Римо-католицькій церкві, проведено реставрацію. Наприкінці XIX ст. фірма Яна Слівінського змонтувала невеликий орган. Петром Війтовичем виготовлено боковий вівтар св. Йосипа (1916 р.), а пізніше — другий боковий вівтар Божої Покровительки (після 1925 р.). У 1929-1931 роках виконано ремонтні роботи в монастирі і зокрема в каплиці, прилеглій до костелу. У каплиці встановлено вівтар Матері Божої невпинної допомоги. Внутрішні розписи каплиці виконані Яном Розеном і його учнем Казимиром Смучаком. У костелі встановлено новий алебастровий головний вівтар, виконаний за проектом Юзефа Шостакевича на фабриці алебастрових виробів у Журавні. Скульптури вівтаря виконала Ядвіга Городиська. 1976 р. «Укрзахідпроектреставрація» провела реставрацію фресок у каплиці, з костелу прибрали всі предмети культу, частину скульптур передали до музею «Олеський замок», деякі предмети потрапили до Музею історії релігії. Із крипт забрали труни архієпископів.