Дивно, що Вічне місто, чи то пак Рим, вирішило, що лише Париж гідний бути його побратимом. Але ж так само, як і італійська столиця, історичний центр головного міста Західної України взято під охорону ЮНЕСКО. Так само як у Римі, він розташований на травертинових гірських породах, насичений унікальними архітектурними шедеврами, і так само, як у вотчині Рема енд Ромула, кількість пам’яток і людей, що формують культуру, у Львові набагато перевищує середній показник по країні.
Однією з таких визначних пам’яток, що «роблять» атмосферу колишньої столиці Галицько-Волинського князівства, є легендарна каплиця Боїмів, розташована на площі Кафедральній у будівлі під номером 1.
Її поява пов’язана з Латинським кафедральним собором, «випущеним» архітектором П. Штехером і Ко 1360 року. У Середні віки навколо одного з найкращих римо-католицьких храмів міста було прийнято ховати померлих. Не всіх, звісно, а міську знать, польських воїнів, російських воєвод і львівських добровольців, полеглих у битві з татарвою. Останніх ховали, вкривши труну оксамитом кривавого кольору. Баталій у ті часи було багато, тож навколо Латинського собору швидко утворився міні-некрополь, до якого входили каплиці Мілевських, Замойських, Розп’яття, Бучацьких, Богоматері та Кампіанів. Ну чим не Рим, з його численними цвинтарями і християнськими катакомбами в самому центрі міста? Згодом місцева влада, а місто мало Магдебурзьке право, цвинтар на площі Кафедральній «прикрила». Багато каплиць було знесено, крім каплиці Боїмів і тих, що були прибудовані безпосередньо до тіла Латинського собору.
Річ у тім, що каплиця була фамільним склепом родини угорсько-львівських комерсантів Боїмів. Засновник прізвища — впливовий купець і лихвар, зміг дозволити собі викупити ділянку міського цвинтаря для «потреб» власної родини. Георгій Боїмов запросив для роботи над родинною «пірамідою» архітектора Анджея Бемера, цехмейстера міського цеху будівельників і автора скульптурного символу Львова — лева зі щитом. Робота над фамільною усипальницею розпочалася 1609 року і завершилася 1617-го, вже за сина головного Боїма — за Павла-Георга.
Каплиця являє собою невелику будову, оповиту аурою, зітканою з безлічі таємниць та історій. Квадратна основа будівлі плавно переходить у дванадцятигранний другий поверх, увінчаний сферичним куполом з витонченою арковою сигнатуркою. Вважається, що праобразом для львівської каплиці стала краківська каплиця короля Сигізмунда Третього Вази, побудована біля стін Вавеля. Західна і східна стана боїмівської «піраміди» вкриті барельєфами. На останньому збереглися портрети перших Боїмів, що упокоїлися в ній, — Георга і Ядвіги. У середині каплиця багато прикрашена алебастровою ліпниною і кам’яним різьбленням. Окремий інтерес для поціновувачів мистецтва представляє внутрішній розпис купола-сфери, розчленований трьома рядами кесонів, і скульптура «Пієта», виконані Яном Пфістером. У цьому місці напрошується порівняння з мікеланджелівською «П’єтою», що надає особливого сенсу собору Святого Петра в Римі.
Пам’ятки Львова круто відрізняються від архітектурних і культурних цінностей інших українських міст. У них на порядок більше маньєризму і європейського духу, ніж у всіх будівлях держави, узятих разом, а вітчизняна дикість дозволила зберегти їхній стиль і середньовічний дух практично в первозданному вигляді. Тому останнім часом відпочинок у Львові став користуватися величезною популярністю у жителів Євросоюзу, які знайшли в цьому українському місті атмосферу, давно вже вигнану з їхніх освічених столиць і високо цивілізованих міст.