Палаци Великої Ялти прославилися далеко за межами Криму, і багато туристів, приїжджаючи сюди відпочивати, насамперед прагнуть побачити саме їх, доторкнутися до спадщини епохи, яка безповоротно відійшла в минуле, коли стародавня Таврика була місцем відпочинку найзнатніших і найбагатших російських родин, зокрема імператорської. У Криму кілька палаців, якими в різний час володіли представники царського прізвища, і одним з таких маєтків, що належали Романовим, був Массандрівський палац, що дійшов до наших днів у прекрасному вигляді.
Масандра — передмістя Ялти, розташоване на північний схід від центру міста, вважається одним із прекрасних куточків Південного берега Криму. Тутешні краєвиди століттями надихали і продовжують надихати всіх, кому пощастить їх побачити, і тому ця частина Великої Ялти залишається однією з найулюбленіших туристами. Чималу роль у популярності Масандри зіграв і той факт, що тут розташований красивий палац, який належав двом поколінням Романових.
Масандрівський палац також часто називають палацом імператора Олександра III. Він розташований у Верхній Масандрі і сьогодні є пам’яткою культури та історії, на базі якого відкрито музей — філію Алупкінського палацово-паркового музею-заповідника. А це означає, що його двері відчинені для всіх, хто цікавиться ним і хоче побачити не тільки його зовнішнє, а й внутрішнє оздоблення.
Будівництво палацу в Масандрі почалося 1881 року за князя С.М. Воронцова — сина генерал-губернатора Новоросії М.С. Воронцова. Для маєтку було обрано мальовниче місце з достатком джерел, гротів і скельних панорам. Будівля зводилася за проектом французького архітектора Бушара в стилі часів короля Людовика XIII, і спочатку нагадувала аскетичний лицарський замок, але не судилося князю довести справу до кінця — у 1882 році він помер, а всі роботи, звісно, були припинені. Так і стояла незавершена споруда 10 років, поки її не придбало Удільне відомство — перспективним маєтком у мальовничій місцевості зацікавився імператор Олександр III. Новий проєкт будівництва було доручено архітектору М.Є. Месмахеру, який, зберігши загальний стиль і розміри палацу, перетворив його до невпізнання — завдяки новим декоративним прийомам і матеріалам йому вдалося перетворити його на казковий терем, багатий декор фасаду зробив його вигляд дуже легким і повітряним. За основу було взято стиль модерн. Двоповерхова будівля стала триповерховою, також візуально висоту споруді надали спрямовані в небо камінні труби, пірамідальний дах і увінчані стрілоподібними завершеннями башточки.
Настільки ж вражаючим стало і внутрішнє оздоблення: кожну кімнату було виконано в стилі певної епохи французької архітектури: бароко, готичної, класицизму, рококо, романської. Тут немає величезних парадних залів, чим архітектор прагнув догодити Олександру III, який любив домашній затишок і побажав будувати палац виключно як резиденцію для відпочинку, а тому не потребує офіційних залів.
Доповнив ефектність палацу і розбитий навколо нього ландшафтний парк, який сьогодні вважається одним із найкращих. Під керівництвом знаменитого садівника Карла Кебаха на місці дубово-грабового лісу було створено парк в англійському стилі: з доріжками, алеями, квітниками, екзотичними і просто гарними та цінними деревами — ялівцем, кипарисом, кедром, середземноморськими соснами, маслинами, апельсинами, лимонами і фігами. Площа парку склала 42га.
Після Олександра III маєток перейшов до Миколи II, але він так і не відвідав цей палац, віддавши перевагу Лівадії. Після революції його націоналізували і використовували спочатку як санаторій «Пролетарське здоров’я», потім у ньому розмістився інститут виноградарства і виноробства «Магарач». З 1948 р. він став державною дачею — у ньому відпочивали Брежнєв, Сталін, Хрущов. І тільки в 1992 р. у стінах старовинної будівлі з багатою історією відкрили музей.
Відвідати Масандрівський палац сьогодні може будь-хто. Експозиція музею розповідає про художній образ та історію будівлі, призначення інтер’єрів — тут вони відтворені відповідно до задуму Месмахера. Вітражі, ліпні та розписні стелі, мармурові каміни з оздобленням із червоної та жовтої міді, двері-панно, різьблені панелі, живопис на склі, оздоблення приміщення кленом, червоним деревом, дубом і горіхом — інтер’єри вражають своїм багатством та пишністю, але водночас через особливості планування тут відчувається домашній затишок і комфорт.
Відвідування Масандрівського палацу — це не тільки чудова нагода побачити красу і багатство цієї пам’ятки України, в оточенні яких жила царська сім’я, а й пройти по стопах вінценосних осіб, а також радянських правителів, побувати там, де раніше не могла ступати нога звичайної людини. І така пригода надовго залишається в пам’яті приємними спогадами.