За шість кілометрів від Ялти, біля селища Нікіта розташована одна з визначних пам’яток Криму — Нікітський ботанічний сад, своєрідний музей живої природи, в якому зібрано понад 28000 видів рослин із різних куточків країни. Сад був закладений 1812 року поблизу села Микита. Завдяки старанням директора саду А. І. Базарова (1845-1907) 1883 року було підготовлено та затверджено проєкт будівництва двоповерхової будівлі, в якій розмістилися лікарня, церква і квартира священика.
Урочисте закладення будівлі відбулося у свято Благовіщення 25 березня 1884 року. У присутності вчених, садівників, учнів і робітників Преосвященним Гермогеном, єпископом Таврійським і Сімферопольським було відслужено Божественну літургію.
Зведення храму почалося швидкими темпами, але через брак коштів, будівництво тривало весь 1885 і половину 1886 років, коли завершилися оздоблювальні роботи — розпис вівтаря і фасаду храму.
Храм освятив 5 лютого 1887 року настоятель Лівадійських церков архімандрит Епіфаній в ім’я Преображення Господнього.
Побудована будівля являла собою простору однонавову базиліку, з північно-західного боку до неї примикав вестибюль, усередині якого розташовувалися сходи, що ведуть на другий поверх, до церкви. На першому поверсі влаштували лікарню, а квартиру священику прибудували до вівтарної стіни храму, у вигляді одноповерхового виступу з балконом. Загалом план будівлі являв собою подовжений чотирикутний хрест. Над парадним ґанком, що веде у вестибюль, розташували невелику дзвіницю з двосхилим дахом і хрестом, що вінчає главку-маківку. Над вестибюлем, на барабані, прикрашеному кокошниками, височів невеличкий купол із восьмикутним хрестом. Великі арочні вікна були оформлені кам’яними лиштвами з широких променів, що закінчуються з двох боків різьбленими по каменю рівнокінцевими хрестами. Між вікнами були влаштовані неглибокі ніші, в яких знаходилися візерункові чавунні хрести, один з яких виявили 1993 року, коли стіни звільняли від плюща, що розрісся.
У стінах вестибюля на другому поверсі прорізали вікна менших розмірів, їх прикрасили лиштвами-кокошниками, а на першому поверсі — прямокутні вікна з лиштвами з цегляних і білих променів, що чергуються. З двох боків від входу в неглибоких нішах на фресках зображено візерунчасті візантійські хрести, а над входом у колі — рівнокінцевий хрест.
Влітку 1887 року на дзвіницю підняли два дзвони, які були виготовлені на ливарному заводі Н.Д.Фінляндського в Москві.
Після революційних подій Нікітський ботанічний сад було перетворено на «Радгосп Нікітський ботанічний сад». Однак богослужіння в храмі тривали до 1920 року. Потім парафіяни створили Православне релігійне товариство і звернулися до місцевої влади з проханням передати їм церкву в безоплатне користування. За договором вони зобов’язані були самі утримувати, ремонтувати, опалювати храм, зберігати церковне майно. Священнослужителя на той час у храмі вже не було, тому його обов’язки виконував робітник Інокентій Черняков.
Але вже 1927 року храм було закрито. Його спробували переробити: зруйнували купол і дзвіницю, скинули хрести й дзвони. Однак Лик Спаса Нерукотворного над входом був знятий кимось із вірян, перевернутий обличчям до хреста, закритий бляхою і зафарбований під колір стіни.
Протягом довгих років будівлю використовували як склад, магазин, наукову лабораторію, будинок культури з кінотеатром. Не збереглися ні внутрішні розписи, ні іконостас, ні ікони. Прекрасну залу з великими вікнами і хорошою акустикою перетворили на темне приміщення: заклали вікна, зменшили висоту стелі штучними плитами, які поглинали всі звуки. Зовні стіни густо заплів кримський плющ. Коли у 80-х роках будівля почала руйнуватися, її перетворили на склад, куди звозили всяке непотрібне сміття.
У 1991 році жителі Микити організували Свято-Преображенську громаду Української православної Церкви Московського Патріархату. Вони уклали з Нікітським ботанічним садом договір про оренду будівлі колишньої лікарні та церкви і почали ремонт. Усього за місяць, до 19 серпня 1992 року привели до ладу велику залу першого поверху. У день Преображення Господнього будівлю освятили, поставили ікони, стали служити молебні. 7 квітня 1993 року освятили престол у вівтарі і відслужили першу Божественну літургію. Незабаром почалося відновлення іконостасу, знову побудували дзвіницю, на яку підняли дзвін.