Серед знаменитих солоних кримських озер Тобечикське посідає особливе місце. Грязелікування тут практикувалося ще з античних часів, а сіль, що видобувалася на його берегах, вивозилася далеко за межі Керченського півострова завдяки своїй прекрасній якості.
Соляне озеро Тобечик розташоване за 12 км на південний схід від Керчі біля села Челядиново. Його цікава назва перекладається з тюркської як «маленький пагорб» і пояснюється тим, що береги озера доволі високі та стрімчасті, тож здалеку за ними можна й не побачити водну гладь. Здається, що цей унікальний куточок планети побажала приховати сама природа.
У незапам’ятні часи Тобечик був однією з найбільших бухт Керченської протоки. Сьогодні ж, відокремлене від протоки невеликою піщаною косою, воно вважається одним із найбільших солоних озер Керченського півострова. Площа водного дзеркала становить близько 18 квадратних кілометрів, у довжину воно сягає дев’яти, а завширшки — двох кілометрів. При цьому глибина в Тобечикському озері невелика — до двох метрів.
Перешийок із черепашникового піску, що відокремлює Тобечик від Керченської протоки, вважається одним із найкращих пляжів в околицях. Завширшки він становить 60-100 метрів, а завдовжки — близько кілометра. Природні картини краєвидів на озеро, протоку і навколишню мальовничу природу, що відкриваються звідси, не можуть не вразити. Особливо коли водна гладь набуває червоно-рожевих відтінків, відбиваючи при цьому блакитне небо і білосніжні хмари. Це відбувається через бурхливу діяльність мікроорганізмів, що живуть у Тобечику і роблять його ропу та грязь лікувальними.
Дно озера встеляють грязьові вулкани — ще одне природне явище, що прославило Керченський півострів. Із самих надр землі вони постачають на дно і у воду цілющі речовини — мінеральні солі та грязі. На дні озера було виявлено масивні пласти сірої та чорної лікувальних грязей, що вистилають його по всій площі й особливо потужні зі східного боку. Ці грязі за своїм хімічним складом схожі на грязі Чокракського озера і допомагають лікувати захворювання серцево-судинної, центральної та периферійної нервової систем, органів опорно-рухового апарату, травлення, шкірні та гінекологічні захворювання, а також багато інших недуг.
Відомо, що перші грязелікарні з’явилися на берегах Тобечика ще до нашої ери в античні часи. Про це свідчать виявлені археологами біля озера залишки громадсько-культових споруд і фрагменти присвятних написів, які підтверджують той факт, що ці споруди використовували як грязелікарні. А вже в ближчий до нас час — у XIX столітті — грязі Тобечикського озера вивозили навіть в Італію, де вони користувалися великим попитом у знаті та застосовувалися для лікування захворювань спинного мозку, шкірних, суглобових, гінекологічний захворювань і наслідків важких травм.
Остання грязелікарня на берегах озера була закрита на початку XX століття з невідомих причин. Відтоді величезний потенціал унікального озера використовується тільки небагатьма туристами, які знають про Тобечик і які, вирішуючи провести свій відпочинок у Керчі, обов’язково приїжджають і сюди, щоб побути наодинці з природою, оздоровитися й насолодитися чудовими природними картинами в тиші та спокої.
На жаль, подальша доля цієї безцінної атракціоні Криму сьогодні поставлена під загрозу: уряд має намір побудувати на озері міжнародний морський порт. Але завдяки ініціативі небайдужих до збереження природної спадщини людей, поки що до етапу будівництва не дійшло. Лише увага до величезного потенціалу, який використовували ще мудрі стародавні греки, та чудових можливостей для відпочинку допоможе врятувати Тобечикське солоне озеро від згубного майбутнього.