Будинок чоловічої гімназії (БДПУ)

Бердянськ народився під щасливою зіркою. Тільки-но 1827 року на його ділянці берега Азовського моря було споруджено пристань, економіка міста почала розвиватися з приголомшливою для сучасників швидкістю. Європейські промисловці охоче інвестували на землях висхідної зірки Приазов’я будівництво кількох машинобудівних підприємств. Вони, своєю чергою, стимулювали появу цегельних і черепичних заводів, 3-х олійницьких підприємств, солідного рибного промислу, 6-ти парових млинів, кондитерської, макаронної фабрики, а також дюжини винних льохів. Кав’ярні, аптеки, ресторани і магазини сяяли своїми дзеркальними вітринами, демонструючи гостям курорту багатство і економічний потенціал Бердянська. У дореволюційній Россі, якщо в купців і промисловців з’являлися гроші, вони ставали меценатами і піклувальниками богоугодних закладів. Коли в місті було закладено будівлю чоловічої гімназії, а міністр освіти відмовив у додатковій субсидії, місцеві нувориші залюбки взяли на себе фінансові тягарі по перетворенню юнаків на освічених і потрібних суспільству громадян. До речі, ініціював спорудження чоловічої гімназії міський голова К. П. Константінов. Він «ліг кістьми», але домігся від міністра Крижанівського асигнування першого етапу будівництва. Про це відомо з особистого щоденника чиновника, здивованого активністю бердянського градоначальника. Затвердивши кошторис, міський голова замовив проєкт майбутнього Храму науки інженеру К. Єльському, а генеральними підрядниками було названо відомих у місті будівельників братів Соловйових. Ще міністр Крижанівський, який інспектував будівництво, дивувався високій якості матеріалу, що використовується. Цегла, ліс, камінь, цемент були найкращими в Бердянському повіті. Щодня на будівництві працювали 50 мулярів, не рахуючи підсобників. За такого підходу 25 тисяч державних карбованців швидко розійшлися, але купці й промисловці, упевнившись у доброму задумі та чесності міського голови, виділили гроші на створення перекриттів, даху, внутрішнє оздоблення та всі столярні роботи в приміщенні майбутньої гімназії. У серпні 1876 року навчальний заклад урочисто відкрили, і він розпочав свою роботу на ниві просвіти. Це — величезна двоповерхова будівля, виконана у формі літери «П». Якби вона була палацом, то її розміри задовольнили б монарха будь-якої європейської столиці. Ще однією рисою, що об’єднала Бердянську гімназію з оселею королів, стали псевдо-зубці, встановлені по периметру даху. Половина відомих нормандських замків мають подібні «прикраси». Враження ґрунтовності бердянського Храму знань доповнює маркована червона цегла, яка не зблякла і не розкришилася до наших днів. Єдиним «недоглядом» у дизайні Бердянської чоловічої гімназії є вікна. Вони — арочні. Якщо це мавританський стиль, то незрозуміла їхня роль у будівлі норманської стилістики. Було б логічно зробити їх вузькими, як бійниці, або заповнити віконні прорізи не банальним склом, а вітражами. У цьому разі бердянський навчальний заклад міг би претендувати на титул «Королеви краси» серед навчальних закладів світу, легко обійшовши Гарвард, Кембридж і Єль. Гроші, витрачені на гімназію, дали свої плоди. З її стін вийшов П. П. Шмідт — знаменитий революціонер, та Іван Єфремов — найкращий письменник-фантаст Радянського Союзу. Ця атракція Бердянська трохи постраждала під час Другої світової війни. Відступаючи, німці підпалили чудовий Храм науки. Сьогодні, приїхавши на відпочинок у Приазов’ї, ви зможете помилуватися відновленою будівлею. У найкрасивішому міському особняку граніт науки гризуть студенти Бердянського педагогічного університету.