Караїмська кенаса

Бердянська кенаса, яка за своєю архітектурою вважається однією з найцікавіших споруд міста, була збудована приблизно в 1899-1902 роках на місці, де була стара кенаса, з ініціативи та за активної участі братів О. М. і М. М. Панпулових, І. М. Айваза, Б. І. Бабая. М. і М. М. Панпулових, І. М. Айваза, Б. І. Бабая. Для спорудження будівлі в усіх містах було організовано пожертви, які дали близько 16 000 рублів. Загалом нова кенаса обійшлася приблизно в 25 000 рублів. На проведення електрики кошти були залишені в заповіті Панпулова. Скарбником комітету, що керує будівництвом, був І. М. Айваз. Внутрішнє оздоблення храму та його прикраси зроблено коштом місцевих караїмів. Вівтар спорудили брати О. М. і М. М. Панпулови. На подвір’ї кенаси споруджено гарну залізну сукку, збудовану коштом відомого бердянського підприємця М. Д. Бурназа. Церемонія урочистого освітлення нового храму відбулася в присутності гагама С. М. Панпулова і всієї місцевої громади. Кенаса відкривалася тричі на тиждень, причому в неділю — для огляду екскурсантами, які прибували до Бердянська. У 1912 році газзаном кенаси був С. І. Культе, який заступив місце свого покійного брата, а габбаєм — М. Д. Бурназ. За повідомленням К. В. Ханацького, 1867 року серед мешканців Бердянська проживав 141 городянин-караїм. Тоді ж, імовірно, було споруджено будівлю старої кенаси, що згодом зруйнувалася, , а нову будівлю було збудовано на місці старої майже через півстоліття. Незважаючи на те, що бердянська караїмська громада, що складалася з 90-100 родин, вважалася однією з найбагатших і налічувала багато великих торговців, а тютюнова фабрика С. Оксюза славилася на всю округу, на початок Першої світової війни більша частина місцевих караїмів виїхала в інші міста, і в Бердянську залишилося не більше 35 родин, а тому громадське життя розвинене було дуже слабко. Починаючи з 30-х років, караїмська кенаса використовується не за призначенням: як і в севастопольській кенасі, в її стінах знаходиться спортклуб «Спартак».