Маяки — святиня морів, вони належать усім і недоторканні, як повпреди держав. (З напису при вході на маяк).
1833 року підрядник будівництва першої пристані біля основи Бердянської коси М. С. Кобозєв встановив поблизу міста дерев’яну жердину у вигляді маяка для орієнтації суден, які промишляли рибою і сіллю. Зі зростанням торгівлі збільшувався рух суден, тому виникла необхідність будівництва капітального морського маяка. 22 квітня 1837 року на південному краю Бердянської коси почалися роботи зі спорудження кам’яного маяка — його ви бачите на листівці вгорі, будівництво якого фінансувала Таврійська губернська комісія. Роботи вів керченський купець Карло Томазіні, спостерігав за ним підпоручик Ласкін. Він же своїм рапортом № 66 від 22 квітня доповів: «виробництво робіт з будівництва маяка на Бердянській косі розпочато о 2 годині опівдні». У навігацію 1838 року вибілена восьмикутна вежа, з червоним поясом посередині, вперше постала в робочому стані перед мореплавцями. 
Маяк був оснащений вісьмома лампами з рефлекторами. За перші 30 років (1836-1865), орієнтуючись на маяк, у порт прослідувало понад 5 тисяч іноземних і 9,5 тисячі каботажних суден. Я.М. Іванов у довіднику «Описание Бердянского порта» навів цікаві факти, які заслуговують на нашу увагу: «… Нижньобердянський маяк забезпечений електричним обертальним світлом, з сильними проблисками через 5 секунд, що висвітлює весь горизонт. Електричне освітлення з 1883 року. У зимовий час маяк освітлюється гасовою лампою. Під час туманів і хуртовин на ньому виробляються сигнали за допомогою парового ревуна, встановленого 1889 року». Про ефективність роботи Нижньобердянського маяка розповів у книжці «Про бурі на Чорному та Азовському морях» Б.Єрезанський: «За п’ять років Бердянським маяком зареєстровано 257 бур на Азовському морі…». 
Пофарбована в біло-помаранчевий колір 23-метрова башта понад 160 років служить дороговказною зіркою не лише морським кораблям, а й є візитною карткою нашого приморського міста. Минули роки, але бердянський маяк на косі, одна з найстаріших споруд міста, зовні практично не змінився. Зміни торкнулися лише навігаційних приладів. 21 березня 1985 року газета «Известия» повідомила про встановлення в Бердянському морпорту лазерного секторного маяка, що багато в чому перевищує звичайні «дороговказні зірки». Але ж документи, що зберігаються в Ростовському архіві, повідомляють про радісну звістку, що торкнулася Нижньобердянського маяка: «1911 г. До 15 лютого закінчено роботи з прокладання телефонної лінії на Нижньобердянський маяк». Як багато чого змінилося за десятиліття. «При підході до Бердянська першими видно вогні Нижнього, а потім відкривається Верхній маяк біля північно-західного кінця Бердянська» (Я.М.Іванов «Опис Бердянського порту»). 
Верхній бердянський маяк споруджено в 1877 році, і тоді ж він почав діяти. У двох суміжних поверхах Верхньобердянського маяка встановлено два заломлювальні апарати. Їм на зміну в повоєнний час прийшла електрична установка. Нині на висоті 70 метрів установлено радіомаяк, який вмикають у разі потреби. А в повсякденному житті працює установка з електромаячною обертовою апаратурою. Коли у бувалого моряка запитають, з чого починається порт, будьте впевнені, він скаже, — з маяка. Дійсно, хоч як штормить море, моряки знають, що рубінові вогні вкажуть їм безпечний шлях у порт.