Алчак. Яка цікава назва мису, чи не так? Однак поспішаємо стримати вашу фантазію: стародавні народи, що мешкали в Криму і в Судаку зокрема, не піддавалися спокусі екзотики. Хоча в ті часи, напевно, і поняття «екзотика» ще не існувало. Саме тому всі скелі та миси Кримського півострова мають досить тривіальні назви. Мис Алчак — не виняток. У дослівному перекладі з тюркської мови «Алчак» означає «низький». Серед навколишніх вершин ця скеляста гора є найменшою. Стародавні недосвідчені фантазією люди, звісно ж, це помітили й охрестили мис ім’ям, яке відповідає «зросту» гори.
Мис Алчак лежить якраз між Судакською і Капсельською долинами. Пішохідна стежка до мису стоптана мільйонами ніг, а тому на шляху до Алчака вам не знадобиться провідник. Мало хто знає про те, що давним-давно ця скеляста гора була справжнісіньким кораловим рифом. Про це свідчать сірі мармуроподібні вапняки і білосніжні жили кальциту, якими, ніби нитками, прошитий Алчак. У цей кримський куточок частенько з’їжджаються вітчизняні та іноземні археологічні групи, які за минулі роки вже встигли виявити тут понад сто різних видів стародавніх викопних безхребетних. У цьому розсипі колишніх «коштовностей» траплялися навіть величезні рапани, яких сьогодні, на жаль, у Чорному морі вже немає.
Відвідати мис Алчак потрібно хоча б заради Еолової арфи. Це доволі незвична скеля, «нутрощі» 
которой являють собою величезний наскрізний отвір. Якщо зазирнути в дивовижну рамку гігантського кам’яного кільця, вашому погляду відкриється незабутня панорама рифових масивів Нового Світу і Судака. Відразу за кільцем гордовито дивиться вдалину гора Болван, а трохи правіше «приземлилася» величезна трапеція гори Сокіл. Компанію їм складає пік Коба-Каї та мис Капчик, який нібито з переляку притулився до морської безодні.
Багато визначних пам’яток Криму можуть похвалитися великою кількістю знакових місць і стародавніх урочищ, будинками-музеями відомих поетів і письменників і ботанічними садами. Мис Алчак у цьому плані набагато скромніший. Проте, саме тут у різний час було здійснено багато археологічних відкриттів, які перевернули наше уявлення про минуле. У середині ХХ століття біля підніжжя цієї «низької» скелястої гори вчені виявили стоянку епохи бронзи, а в другій половині ХХ століття — скарб, що складається з десятків кілограмів золотих боспорських монет! Ви собі уявляєте! Скарб! Складається таке враження, що мис Алчак — це якесь місце, змальоване з казкових і легендарних образів, з тих запорошених сторінок історії, що оповідають про флібустьєрів, морські битви і про пошуки скринь із золотом. Так ось, виявляється, де золотце-то ховалося!
Утім, факт виявлення золота не зробив із цієї пам’ятки України Ельдорадо — і слава богу. Натомість ми з вами нині можемо абсолютно безперешкодно пройтися цими казковими землями, що зі сходу всіяні різнокольоровими морськими камінчиками. А в цих камінчиках ховаються «циганчата» — так прозвали в народі мініатюрних темних крабів. Західна частина гори являє собою крутий обрив. Професійні дайвери, які бували в цих місцях, кажуть, ніби море там дуже глибоке і дуже блакитне. Мабуть, повіримо їм на слово.
Розповідаючи про цю атракцію Криму, не можна не сказати про те, що геологи справді підтвердили наявність золотистого піриту на цьому шматочку кримської землі. Місцеві дітлахи ще в XIX столітті вимивали з глини безліч мініатюрних кристаликів, якими згодом обмінювалися або гралися. На зламі XIX і XX століть на судацьких пляжах з’явилися огорожі, які свідчили про початок золотодобувних робіт. Однак трішки пізніше геологи винесли свій остаточний вердикт: золота на східному узбережжі настільки мало, що воно може бути цікавим винятково вченим, тим паче що цей дорогоцінний метал має місцеве походження. Відтоді мис Алчак більше жодного разу не називали Клондайком, зате мільйони разів іменували одним із наймальовничіших і найчарівніших місць на Кримському півострові.