Генуезька або, як її ще називають, Судакська фортеця — це одна з найпривабливіших для туристів визначних пам’яток Криму, яка зберегла дух і романтику Середньовіччя, являє собою мальовничу картину над високим урвищем і ніби переносить на сторіччя назад. Сьогодні Генуезька фортеця в Судаку — це пам’ятка середньовічної архітектури світового значення, а понад п’ять століть тому вона була захисницею і домом для сотень людей.
Суперечки про те, коли саме на стародавньому кораловому рифі над високим урвищем з’явилося перше укріплення, точаться донині. Але знайдені археологами залишки оборонних споруд під кріпосними стінами доводять припущення багатьох вчених: будівництво фортеці на горі Киз-Кулле-Бурун розпочалося ще в VII столітті візантійцями.
Та велична споруда, що зайняла величезну площу майже в 30 гектарів, яку можна 
бачити сьогодні, була зведена вже в 1371-1469 роках генуезцями. Генуезькі інженери будували фортецю в найкращих традиціях західноєвропейської середньовічної фортифікації. Дотримуючись існуючих тоді канонів, будівельники звели два пояси оборони. Нижній, або зовнішній, захищав від ворогів усе населення міста-фортеці, а внутрішній — цитадель із замком коменданта, був останнім оплотом захисту в разі, якщо ворогам вдавалося прорвати зовнішній пояс оборони, а також був будинком правителів — комендантів.
Нижній пояс оборони являв собою закритий комплекс із 14 веж заввишки близько 15 метрів і потужних 1,5-2 метрових стін заввишки від 6 до 8 метрів. Кожна вежа була названа ім’ям коменданта, під час правління якого її було збудовано — про це свідчать написи на плитах середньовічною латиною.
До наших днів Генуезька фортеця у Судаку збереглася не повністю, але більшу частину комплексу фортечних споруд можна побачити й сьогодні — за більш ніж п’ять століть. Так само грізно підносяться 12 із 14 веж, передує входу на територію масивний комплекс вхідних воріт у фортецю, збереглися стародавня мечеть, окрема портова вежа, Комендантський замок і Дозорна вежа, що стоїть вище за всі споруди фортеці і з якою пов’язані стародавні легенди.
Згідно з одним із переказів, цариця Сугдеї (давня назва Судака) не відповіла на кохання одного зі своїх полководців. Тоді той зрадив її і допоміг генуезцям захопити місто. Проклявши того, хто зрадив, цариця піднялася на самий верх вежі й кинулася з неї вниз, розбившись об каміння. Інша легенда оповідає про сміливу руську дівчину, яка потрапила в полон до татар і через тугу за батьківщиною скинулася 
з вежі в прірву. Друга легенда перегукується з оспіваним у «Думі про Марусю Богуславку» подвигом патріотки, що надихнула запорізьких козаків ціною свого життя на боротьбу за волю. Через ці легенди у вежі з’явилася друга назва — Дівоча.
Вражаюча, ніби виникла тут не за бажанням людини, а за велінням природи Генуезька фортеця в Судаку, яка довгі століття переживала одне хвилювання за іншим. І, незважаючи на свою неприступність, неодноразово була завойована — настільки сильним було бажання різних народів володіти цим місцем. У різні періоди крім генуезців вона була під контролем половців, золотоординців, турків. Але, незважаючи на таку непросту долю, ця дивовижна споруда збереглася до наших часів.
Сьогодні, віддаючи данину пам’яті лицарству, подвигам воїнів, які захищали фортецю, щороку з 2001 року тут збираються шанувальники лицарських двобоїв, поціновувачі старовинної архітектури та її неповторної атмосфери. Фестиваль історичної реконструкції «Генуезький Шолом», що проводиться в серпні, переносить учасників і глядачів на століття назад. Як колись давно тут знову б’ються закуті в обладунки воїни, розігруються вистави про життя середньовіччя, проводяться кінні турніри.
Побувавши тут на фестивалі або в будь-який інший час, кожен гість Судака розуміє, чому про Судацьку фортецю говорять як про найцікавішу пам’ятку Криму, безцінну пам’ятку України. І чому знаменитий російський історик і публіцист М.П. Погодін написав про неї «У всій Європі немає руїн мальовничіших за ці: ніякі рейнські замки не зрівняються з ними».