
Сьогодні Феодосія — популярне серед туристів курортне місто Криму, що приваблює не тільки розвиненою інфраструктурою відпочинку, чудовими пляжами, розмаїттям можливостей для відпочинку, а й унікальними пам’ятками, зокрема середньовічними. Найвидатнішою з числа останніх є фортеця Кафа — головний стародавній архітектурний скарб міста.
Історія Феодосії сягає в далеке минуле, це місто належить кільком епохам, а володіли ним у різні часи кілька народів. Так, у XIII-XV століттях господарями міста були генуезці, які перетворили Феодосію на процвітаюче портове місто Каффа, що до середини XV століття перевершило за розмірами Константинополь. Свідченням саме цього періоду і є фортеця Кафа, руїни якої можна побачити сьогодні в різних куточках міста. Десь останки фортеці збереглися дуже добре, а десь вони майже непомітні, але багато куточків Феодосії насправді тісно пов’язані із середньовічним укріпленням — коли в XIX-ХХстоліттях фортеця зазнала ґрунтовної руйнації, камінь — мармуроподібний вапняк, з якого її було складено, став основою для багатьох місцевих будівель — приватних будинків, парканів тощо. Але про все по порядку.

Будівництво фортеці Кафа почалося в XIII столітті, коли генуезці викупили у татарського хана Оран-Тимура руїни стародавнього міста еллінів, яке зруйнували в IV столітті н.е. під час навали гунів. Протягом століття тут будують оборонні споруди за італійським типом, і Феодосія, що носила тоді ім’я Каффа, обзаводиться однією з найпотужніших фортець у Європі, другою за розмірами після грецької фортеці Солоник. У плані вона нагадувала амфітеатр, по відношенню до якого сценою була Феодосійська бухта. Зовнішні укріплення з двома рядами мурів і більш ніж 30-ма вежами охоплювали територію майже в 70 гектарів, а їхній периметр становив майже 5,5 км. Кожна вежа мала власну назву — або на честь одного з Римських пап, або на честь консула, за якого її будували. Навколо зовнішніх укріплень було вирито глибокий рів, який мав не тільки захисну, а й водовідвідну функцію — у нього стікали і відводилися в море води зливових стоків. Зовнішня лінія укріплень захищала розташовану всередині цитадель, зведену в 1340-1343 рр. на Карантинному пагорбі біля крутого морського схилу. Стіни цитаделі простяглися на 718 м, досягаючи 2 м завтовшки та 11 м заввишки, а всередині неї розташовувалися головні міські споруди: резиденція єпископа, казначейство, консульський палац, будівля суду, магазини та склади особливо цінних товарів.

Через Кафу в Європу вивозили східні прянощі, золото, дорогоцінне каміння — це був найбільший транзитний центр міжнародної торгівлі, і життя в місті було відповідним. У романі «У моря русского» відомого російського письменника А.С. Крупнякова Каффа була описана так:
«Всю ніч до самого світанку не закривалися ворота Кафи. Проходили через них волохаті конячки з арбами, навантаженими виноградом і фруктами, з возами, повними огірків, динь, кавунів… Проходили, не поспішаючи, каравани верблюдів із далеких земель… Вози везуть на ярмарок сіль, рибу, ікру, зерно… Кафа, ненаситна Кафа».
Торгівля в стінах фортеці Кафа велася не лише товарами, а й людьми — саме за генуезців тут почав працювати невільничий ринок, що став згодом за османів найбільшим у Чорному морі. Таким було життя середньовічного міста Каффа — у стінах її цитаделі вершилися, зокрема, і трагічні події.

Однією з найстрашніших серед них стала епідемія чуми, що трапилася 1347 року через те, що золотоординські війська, які брали місто в облогу, вирішили закидати в місто трупи своїх загиблих від «чорної смерті», не маючи сил узяти місто приступом. Тоді генуезці були змушені, рятуючись від хвороби, покинути місто, яке перейшло під турецьке панування. За османів Каффа поступово обезлюділа, хоча й залишалася укріпленою, а в XIX ст., коли вона перейшла під владу Росії, імператриця Катерина II виявила колись величну фортецю вже в руїнах.
Сьогодні залишки фортеці Кафа вважаються історико-культурним заповідником, хоча на практиці на те зовсім не схоже — з кожним роком те небагато, що від неї лишилося, стає дедалі ближчим до того, щоб зовсім зникнути. Роботи з реставрації, як в Судаку, тут не проводять, і стан найважливішої атракції Феодосії дедалі гірший. Зараз, на щастя, тут ще можна побачити і стіни, і вежі, що приваблює всіх гостей міста, але залишається лише сподіватися, що їхня охорона найближчими роками покращиться, і головне свідчення найважливішого періоду в історії цих дивовижних місць не кане на вітер.