Прекрасна Феодосія, чиє ім’я перекладається з грецької як «богоданна», вражає своїх гостей безліччю пам’яток найрізноманітніших історичних епох. Окреме місце в цьому списку посідає група вірменських храмів. Їх побудувала свого часу багатюща феодосійська вірменська діаспора в Криму.
Цей стародавній народ з’явився на півострові в XIV столітті, притягнутий можливістю взяти участь у торговельних операціях, які проводили купці-хутряники з Росії і кримські степовики з народами Середземномор’я. Посередництво завжди приносить найбільший бариш, тому вірменським храмам у Феодосії в Середні віки не було рівних. Однією з найвідоміших сакральних споруд цього періоду є церква Сурб Саркіс. У перекладі російською мовою назва храму виглядає як церква Святого Сергія.
Церква Сураб Саркіс була побудована 1330 року. Гроші зібрала вірменська громада міста Феодосії. Так само як Вірменська Апостольська церква є однією з найдавніших християнських інституцій, так і цей храм став найпершою, і відповідно найстарішою, спорудою цієї серії на території «Богоданної».
Це — незвично низька прямокутна споруда, орієнтована на схід. Внутрішній простір храму розділений трьома арками на сектори. У західній частині знаходиться нарочито широка арка, що відкриває вхід у притвор. З півночі до храму примикає двокімнатна «прибудова». Сама будівля вкрита невибагливим некрутим двосхилим дахом, на якому збереглася оригінальна черепиця. Зовні церква Сурб Саркіс категорично не схожа на храм, яким його очікують побачити обивателі — десяток куполів, велика кількість золота, вітражні вікна, химери й апостоли на фронтонах.
Будували храм Сурб Саркіз із вапнякових блоків. Сьогодні вони в багатьох місцях зруйнувалися, поросли мохом і лишайниками, тому зовнішній вигляд будівлі вельми романтичний. Не вистачає лише гілок плюща і співочого менестреля. Відмінною рисою цієї церкви є безліч хачкар. Це — своєрідні вірменські камені-хрести. На шматку гірської породи вирізається хрест, біблійний сюжет або символіка роду. Після цього хачкар вставляють у тіло церкви, монастиря або встановлюють уздовж дороги. Весь фасад феодосійського храму, як медалями, вкритий хачкарами. Люди, які розуміються на мистецтві, можуть розглядати їх годинами.
У Середні віки саме Сурб Саркіс був епіцентром вірменської культури в Криму. У прибудові розміщувався скрипторій — майстерня з виготовлення рукописних книг. У сусідньому приміщенні робили гравюри і малювали мініатюри. Багато з них вважали за честь мати у своїх колекціях Національна бібліотека Парижа і віденський інститут Матендарана.
1888 року Сурб Саркіс був відреставрований. Гроші виділив художник І. К. Айвазовський, який у своєму рідному місті був відомий як Ованес Айвазян. У цій церкві його хрестили — у вівтарі досі стоїть різьблена кам’яна купіль. У ній він вінчався з першою дружиною — Юлією Гревс. Тут його відспівували. На її території поховали відомого мариніста і його другу дружину Анну Саркісову. До речі, за заповітом Айвазовського храм отримав 50 тисяч золотих рублів.
Найбільш важке і малопочесне існування цього храму припало на період Радянського Союзу. Суб Саркіс було оголошено пам’яткою архітектури, але під час будівництва житлових будинків по сусідству було пошкоджено стародавню дренажну систему, тож його почали підтоплювати ґрунтові води. Це погубило залишки середньовічних фресок. Унікальні різьблені горіхові вхідні двері були зняті та поділені на 2 частини. Одна — в Ермітажі, інша — в місцевому краєзнавчому музеї, а вхід до храму сьогодні перегороджений облупленими фанерними дверима. З 1980 року почалася реставрація церкви Святого Сергія, яка не завершилася і донині.
Незважаючи на таке ставлення до церкви Сурб Саркіс, вона ще тримається. Ті, хто приїдуть на відпочинок у Феодосію, будуть зачаровані середньовічною атмосферою, що випромінюється від самої споруди, двохсотрічної дзвіниці та чарівного вигляду вулиці Вірменської, фрагментарно викладеної кам’яними плитами. Приїжджаючи на відпочинок у Крим, ви зможете нескінченно насолоджуватися спогляданням і зануренням у таємниці одного з найоригінальніших храмів Феодосії.