Чому в Яремче з’явився музей Андрея Шептицького? Це — загадка зі сфери вищої математики. Адже Митрополит Андрей, він же граф Роман Шептицький, з Яремче прямо жодним чином не пов’язаний. Народився він у селі Прилбичі, яке розташоване в Яворівському районі Львівської області. А основним місцем роботи одіозного уніатського Владики був львівський собор Святого Юра, якщо не брати до уваги його чотирнадцятимісячну службу архієпископом в Івано-Франківську, відрядження до США та Канади та мотання терміну в імперських в’язницях і монастирях за антиросійську пропаганду.
Загадка стає ще більш цікавою, якщо врахувати, що музей, присвячений Митрополиту, вже існує у Львові. З’явився він 1905 року під назвою «Церковний». В його основу лягла колекція з 10 тисяч сакральних предметів, зібраних Андреєм Шептицьким. А коли колекція поповнилася і розрослася в найбільше в країні зібрання ікон, рукописів, гравюр, полотен на релігійну тематику, писанок і зразків середньовічних одягів, а сама Україна здобула незалежність, тоді й музей отримав ім’я на честь реального батька-засновника експозиції, тобто Андрея Шептицького. 
Можливо, постать Митрополита настільки поважна, а слід, залишений ним у духовній культурі мешканців Західної України, настільки глибокий, що коли ченці яремчанського монастиря Святого Андрея затіяли будувати нову церкву, то присвятити її вирішили саме йому — українському Шиндлеру, «невдалому» Праведникові й потенційному Блаженному Католицької церкви. А може, спонсор монастиря — американський місіонер Ярослав Свищук, вирішив хоч трохи уподібнитися до свого знаменитого колеги-мецената «Андрея графа Шептицького», як підписувався сам Митрополит у листах, адресованих Папі Леву Тринадцятому і Гітлеру.
Хай там як, 2000 року на околиці Яремче, на території колишнього села Дори, над річкою Кам’янкою, на тлі розкішного буково-ялинового лісу, було зведено дерев’яну Петропавлівську церкву, нині відому, як Музей Андрея Шептицького.
Храм виконаний у тому ж стилі, що й увесь монастирський комплекс Святого Андрія. Він дерев’яний. Чотириярусний. Храм покритий бляшаним дахом і поставлений на солідний кам’яний фундамент. Іконостас храму вирізав із дерева івано-франківський майстер Ігор Фабуляк, а розписав його особисто спонсор будівництва — отець Ярослав Свищук. Крім стандартного набору святих, писаних у сучасній манері, на ньому знайшлося місце для ликів Богоматері Чорнобильської та Галицького Митрополита. Ковчег Петропавлівської церкви виготовив коломийський майстер Іван Мосін. Він є копією старовинного гуцульського храму села Зеленого, в якому народився Ярослав Свищук. 
Під першим поверхом, у кам’яному фундаменті храму Святих Петра і Павла розмістився власне сам музей Шептицького. Як колись у Львові, життя «Церковного музею» розпочалося з колекції, зібраної Андреєм Шептицьким, так і яремченський музей постав завдяки Ярославу Свищуку. Він наповнив його предметами сакрального образотворчого та ужиткового мистецтва, зібраними священиком упродовж життя. Тут є роботи українських художників із діаспори, а також іконопис і скульптури самого отця Ярослава Свищука.
Ще однією характерною особливістю Петропавлівського храму є Місто Мучеників. Це — територія, поєднана з монастирським подвір’ям, на якій зроблена символічна могила, пам’ятний хрест і погруддя ієрархів та мучеників української греко-католицької церкви.
Відвідавши цю пам’ятку Яремче, ви зможете побачити скульптуру Андрея Шептицького та його наступника — Йосипа Сліпого. За задумом Свищука, делятинський скульптор Володимир Довбенюк має виготовити ще 22 погруддя людей, які постраждали за віру. Якщо задум Свищука вдасться, то не лише заради відпочинку в Яремче їхатимуть до міста туристи. Завдяки музею Шептицького, на Івано-Франківщині з’являться ті, хто бажає поєднувати відпочинок у Карпатах із знайомством із сакральною цінністю, небаченого для України вигляду та значення.