Яремче — курорт потужний, практично культовий. Офіційний статус «кузні здоров’я» він отримав 1928 року, за Польщі. Але це було лише закріплене на папері визнання його сили. Адже цілющі властивості цього населеного пункту вже добру сотню років експлуатували галичани, використовуючи поєднання м’якого клімату й естетичних ландшафтів, попиваючи мінеральну воду з джерел і досліджуючи когорту місцевих сакрально-архітектурних пам’яток.
До речі, місто Яремче утворилося під час відокремлення останнього від села Дори. Це сталося 1902 року, а сьогодні знаменитий курорт просто поглинув свого батька, як колись міфічний Кронос пожирав власних чад. Сама Дора вперше була згадана 1618 року, а назву свою «предок» Яремче отримав від господині місцевої корчми — Дори Хайкіні. До кінця ХІХ століття в селі було побудовано залізничну станцію, 18 вілл, 35 готелів, 2 пансіонати, а також 300 хат, господарі яких надавали послуги «зеленого туризму». Крім того, у Дорі функціонував «Клуб літніх людей», було обладнано 2 купальні на Пруту, працювала аптека та було розроблено екскурсійні маршрути до найближчого Яремче, до Микуличина, до Ворохти та на хребет Чорногорець. Історія Дори розповідається не випадково. Адже саме в цьому гуцульсько-єврейсько-польському присілку сучасної Яремче було збудовано один із найхарактерніших карпатських храмів — Михайлівську церкву. Іноді її ще називають храмом Архістратега Михаїла.
У переддень чотиритомника «Пам’яток містобудування та архітектури УРСР» Михайлівську церкву величають найдавнішою сакральною спорудою Дори. Побудована вона на початку XVII століття невідомими майстрами, а 1844 року її реставрував і збільшив такий собі В. Гнишик. На старих польських листівках її не раз зображували, заманюючи публіку на відпочинок у тутешні краї.
Перебираючи чорно-білі листівки, свіжі світлини чи милуючись храмом Архістратига Михаїла наживо, ви помітите, що він має чітко виражену форму грецького хреста, є однокерховим і виготовленим із дерева. До його об’ємного бабинця примикає тамбур. Уся конструкція оточена піддашшям, що має захищати фундамент і парафіян від проливних осінніх дощів. У церкві зберігся унікальний, різьблений іконостас і кілька ікон, вік яких переступив трьохсотрічний рубіж. Усередині храм розписаний орнаментом, в якому присутні рослинні мотиви і чітко виражені язичницькі символи. У ХІХ столітті компанію храму склала кампанелла з дзвоном. Найспритніші хлопчаки Дори, навіть за Рад, на Великдень залазили на дзвіницю і дзвонили, поки не відвалювалися руки. Але 1970 року дзвіницю навмисно підпалили, а дзвін під час пожежі розплавився.
До речі, навіть за Радянського Союзу храм Архістратега Михаїла був діючим, не перетвореним ні на склад, ні на черговий музей атеїзму. До його недоліків знавці сакральних споруд зараховують бляшаний дах, яким замінили почорніле ґонтове покриття, і розміщення посеред функціонуючого цвинтаря.
Серед сонму пам’яток Яремче, Михайлівська церква не виглядає сиротою. Вона — давня, дерев’яна і є чудовим зразком гуцульського зодчества. Приїхавши на відпочинок у Яремче, ви зможете побувати на службі в цьому старовинному храмі. Місце тут намолене, тож спілкування із Всевишнім може бути таким же ефективним, як біля єрусалимської Стіни Плачу. Такі в нас Карпати — природа тішить око, вода лікує тіло, а місцеві храми здатні заспокоїти й зцілити будь-яку душу.