Село Буковець належить до Воловецького району й розташоване у вузькій міжгірській западині між Полонинським і Вододільним хребтом Українських Карпат. Воно здавна було місцем дислокації бойків, однієї з найсильніших і найсамобутніших етнографічних груп, що викристалізувалася в непростих умовах виживання в горах. Назву свою село отримало завдяки великій порослі буків на схилах, яку намагалися, але не змогли затьмарити юні дуби, тиси, кедри, ялини та ясени.
Буковець трохи віддалений від традиційних туристичних маршрутів і закритий для тих, хто відпочиває у Трускавці та прилеглих до нього бальнеологічних курортах, чималенькими хребтами Бескидів і вже згаданим Вододільним хребтом. Але, якщо вам пощастило пройти «кордон», що його організували для скромненького населеного пункту сам Воловець, Жданеєво та Ужок, то перед вами постануть ландшафти первозданної краси, нерозбещені туристами селяни та храм дивовижної чистоти.
Буковецький храм дерев’яний — інші матеріали місцевим бойкам були не доступні, а ось смереки та буки на схилах Карпат колись росли у неміряних кількостях. Невелика громада бойків, практично ізольована від зовнішнього світу, 1808 року розпочала зведення власного храму на місці згорілої від блискавки давнішої церкви, збудованої «на кістках» старослов’янського капища. Особливістю Буковецького храму є те, що він присвячений Діві Марії, точніше її введенню в храм, на відміну від основної маси церков Карпатського регіону, які прославляють Святого Миколая та його справи. Тому місцеве святилище іменується Введенською церквою і є єдиною сакральною спорудою такого типу у своєму Воловецькому районі.
Храм бойки будували за такою самою схемою, як і свої хати та господарські споруди. Річ не в обмеженості архітектурного мислення цього етносу, а просто у використанні оптимальної, напрацьованої роками та пристосованої до даного рельєфу й типу клімату будівельної конструкції. Введенська церква — це витягнута в довжину, тризрубна споруда. Над бабинцем височіє оригінальна каркасна вежа з елементами бароко, що невідомо звідки взялися в цьому селі. Два зруби мають спільний крутий дах, третій зруб відокремлений. Зовні, в єдину конструкцію Введенську церкву об’єднує двоярусна галерея та навіс по периметру, що захищає фундамент від затікання.
Сільський храм зроблений із ялинових колод, які з’єднані спеціальними врубками. Тіло церкви вкрите гонтом, а вежа — лемешем із дуба. Буковецький сакральний куточок доповнює масивна дзвіниця. Вона має 2 поверхи і «розлапистий» навіс від дощу, що робить її схожою на обрізану ялину. Тільки той, хто бачив найкращі дерев’яні церкви Карпат, зможе оцінити той скарб, що прихований від людських очей у селі Буковець. Оригінальність конструкції доповнює незаймана природа, не зіпсована тими, хто перетворив відпочинок у Карпатах на джерело наживи. Викарбувані гірські профілі, дикий ліс, щаслива річка і дерев’яний храм, який здається місцевим жителям прекраснішим за кришталевий палац. Вибравшись на відпочинок у Пилипець, Тур’ю Поляну чи Воловець, ви можете провідати це Диво, прекрасне, як крокус, і унікальне, як амурський тигр.