Пизнайомившись хоча б з однією такою визначною пам’яткою, не можна не зрозуміти, чому нею так захоплюються поціновувачі культової архітектури та просто люди, що цікавляться старовиною і пам’ятниками, що дійшли до нас із глибини століть. Дерев’яні церкви Українських Карпат — це особлива сторінка в їхній архітектурній історії. Один із таких дивовижних храмів розташований у селі Пилипець.
Дерев’яна церква Різдва Пресвятої Богородиці — єдиний свідок середньовічного періоду життя села, це найдавніша пам’ятка в Пилипці. Вона була зведена ще на початку другої половини XVIII століття — у 1759-1762 роках, як і дзвіниця, що стоїть неподалік від неї. Важко повірити, зважаючи на те, наскільки час нещадний до такого матеріалу як дерево, що цій споруді майже три сотні років. Храм, як і колись, стоїть на тому ж місці, залишаючись духовною домівкою селян, а тепер ще й привертаючи допитливі погляди туристів, багатьох з яких ця пам’ятка вражає до глибини душі.
Будівля храму складена з смерекових брусів, у плані вона двозрубна, тричастинна, з рівносиширими зрубами бабинця та нави, що накриті одним високим дахом із двома скатами. Східний зруб має менші розміри і перекритий також двосхилим дахом, але нижчим. Увійти до храму можна через відкритий ґанок, розташований із західного боку бабинця. Над входом височіє квадратна вежа, що має гарне барокове багатоярусне завершення, увінчане червоним лемешем. Підійшовши до храму і почавши його розглядати, просто неможливо, не насолодившись видовищем до кінця, розвернутися і піти: він ніби гіпнотизує своєю загадковістю. Темна, приземкувата, з масивним дахом — церква наочно розповідає про те, який вигляд мали багато культових споруд, що оточували мешканців Українських Карпат у середині XVIII століття, викликає трепет і благоговіння. Через свій темний колір вона сприймається навіть дещо містично, заворожує, викликає бажання підійти ближче й прислухатися: раптом їй удалося донести до наших часів якісь матеріальні чи навіть нематеріальні свідоцтва, відгомони минулих часів життя? Здається, варто лише почекати, і до якогось із невеликих віконець підійде темна постать священнослужителя. Такі пам’ятки змушують уяву мимоволі вимальовувати картини, що були колись дійсністю, коли в гірських місцинах Українських Карпат тихо й усамітнено жили люди, якісь зовсім інші люди, що сприймали світ зовсім не так, як ми сьогодні.
Будівля дерев’яної церкви Різдва Пресвятої Богородиці збереглася до наших днів у всій своїй автентичності, вона жодного разу кардинально не змінювалася, на щастя, не перебудовувалася та не знищувалася. Лише напис «1841» на табличці, розташованій на південній стіні храму, свідчить про те, що цьогоріч її реконструювали, бажаючи продовжити життя головному архітектурному скарбу Пилипця. Навіть старовинний іконостас XVIII століття вдалося зберегти, а таких прецедентів в історії подібних храмів, на жаль, зовсім небагато. Для всіх, хто планує свій відпочинок у Пилипці, церква Різдва Пресвятої Богородиці — одне з тих місць, відвідини яких потрібно обов’язково запланувати в маршрут. Небагато дерев’яних церков Карпат дійшли до наших днів у такому гарному стані, не втративши своєї автентичності, напевно, тому вона має статус не просто визначної пам’ятки Пилипця, а й однієї з найцікавіших пам’яток Міжгір’я загалом.