Свято-Миколаївський жіночий православний монастир — головна сакральна приваблива пам’ятка Мукачева. Цю святу обитель було засновано близько тисячі років тому, і відтоді вона залишається духовною домівкою мешканців міста, місцем, куди з усіх кінців країни приїжджають прочани, бажаючи побачити її красу та помолитися її святиням. Мальовничий берег річки Латориці, над яким височіє Чернеча гора, вкрита віковим дубовим лісом, видається ще більш прекрасним через стародавній монастир. Навіть для нерелігійних людей його відвідини стануть захопливим, вражаючим заходом, подарують насолоду від споглядання чудового краєвиду — природної та архітектурної гармонії, порадують можливістю побувати в одній зі старовинних будівель Закарпаття, доторкнутися до історії та відчути незмінно супроводжувальну неймовірну атмосферу, що незмінно її супроводжує. Свято-Миколаївський монастир обов’язково потрібно відвідати всім гостям Мукачева, і навіть більше — він вартий того, щоб приїхати в місто спеціально для його відвідин.
Історія заснування обителі сягає корінням у глибоку давнину. За легендою, на місці, де зараз розташований монастир, під час полювання на князя Федора Корятовича напав величезний змій. Князь благав святителя Миколая і врятувався — після цього він вирішив побудувати тут храм на його честь. Зведення церкви Корятовичем відносять до середини XIV століття, проте обитель виникла тут набагато раніше. У X столітті разом з угорським королем Андрієм I та його дружиною — донькою Ярослава Мудрого Анастасією — з Києва сюди прибули ченці Києво-Печерської лаври, які з протилежного боку гори заснували печерний монастир. Три століття служби велися в печерному скиті, а в XIV столітті обитель перенесли у зведені Корятовичем будівлі. Перший кам’яний храм монастиря звели 1661 року, він проіснував до 1826 року, коли через занепад сил був розібраний. У його нинішньому вигляді Монастирський комплекс дійшов до нашого часу з кінця XVIII століття, коли на місці старих споруд за проектом місцевого архітектора Д. Раца було зведено нові. Житловий корпус із келіями будували в 1766-1772 роки, а Свято-Миколаївський храм — 1789-1804 роки, у цей самий час звели також збережену винокурню та огорожу з вежами. Будинки, споруджені з цегли та каменю в стилі бароко, розташовані на різній висоті — храм, якщо дивитися з боку гори, розташований трохи вище житлового комплексу. Пізніше ще трохи вище від нього з’явилася третя споруда — Свято-Успенський храм.
Архітектура монастиря вирізняється монументальністю — стіни обителі у воєнні часи мали захищати не лише ченців, а й жителів навколишніх земель. Комплекс вважається класичним зразком європейського монастирського зодчества. 
Обитель із 1491 до 1772 року була резиденцією єпископів і осередком культурно-релігійного життя Закарпаття: тут переписували повчальні та богослужбові книги, вели хронологію. До XVII століття в монастирі було зібрано багатющу бібліотеку, в якій налічувалося понад 6 тисяч рукописів і рідкісних книг, частина з них зберігається тут і донині, решту було перевезено до бібліотеки Ужгорода. Інші скарби монастиря, його святині — це ікона Божої Матері «Скоропослушниця» та чудотворний образ Іверської Божої Матері, а також частки мощей святителя Миколи Чудотворця, преподобних Мойсея Угріна, Сергія Радонезького та інших шанованих церковних діячів.
Свято-Миколаївський монастир — найдавніший, один із найбільших православних центрів Закарпаття, побувати в цій пам’ятці України, значить, побачити одне з найстаріших святих місць у країні. У Мукачеві визначні пам’ятки численні й різноманітні, і Свято-Миколаївська обитель серед них — одна з найбільш вражаючих, атмосфера цього місця залишає найприємніші спогади.