Історія цієї визначної пам’ятки міста суперечлива і трагічна, але, на щастя, має щасливий кінець. Сімферопольський Олександро-Невський собор сьогодні — одна з найкрасивіших культових архітектурних споруд міста, його пишністю і світлом може помилуватися кожен охочий, проте так було далеко не завжди.
Закладення собору в ім’я князя Олександра Невського та освячення його місця на березі Салгира відбулося в травні 1810 року. Але до того як сімферопольці змогли побачити храм, повинно було пройти ще 19 років. Під час будівництва раз у раз виникали перешкоди: Вітчизняна війна 1812 року, буря, що зруйнувала покрівлю собору, грабіж. Зрештою 1816 року за вказівкою Олександра I, який, за легендою, власноруч обрав нове місце, храм почали зводити заново на просторій площі навпроти Суворовського редуту. Автором проекту нової будівлі храму став відомий архітектор І. Шарлеман.
Новий Олександро-Невський храм був закладений 12 березня 1823 року і освячений 3 червня 1829 року. Собор, зведений із місцевого бутового каменю, став однією з перших монументальних будівель у Сімферополі, а жителі міста пишалися цим архітектурним шедевром і навіть називали його «Ісаакіївським», вважаючи, що їхній собор анітрохи не гірший.
Світлий храм з однією великою і чотирма малими банями та шестиколонним портиком став справжньою окрасою міста, вирізнявся пропорційністю та гармонійністю. Вражав своєю красою й інтер’єр Олександро-Невського собору: пофарбовані в вохристий колір стіни чудово гармоніювали з позолотою риз та іконостасу, золотистим відтінком паркету, виконаного з дуба. Стінний розпис, мальовниче зображення Господа Саваофа, підкупольні євангелісти були виконані художником Ф. Яковлєвим наймайстернішим чином, а створений за проектом Шалермана іконостас увійшов у список найкращих творів класичної класики.