Шайтан-Мердвен або Чортові сходи були надійним і дуже важливим для місцевого населення гірським перевалом Головної гряди Кримських гір.
Починаючи з новокам’яного століття вони пов’язували кримське передгір’я з Південним берегом. Але гірський прохід був досить важким, і можна легко уявити, як втомлений подорожній, що спотикається, не раз чортихався і згадував диявола на важких ділянках теснини, якою пролягли Чортові сходи. Звідси і її кримськотатарська назва Шайтан-Мердвен (Шайтан — чорт, Мердвен — сходи). Дивна демонічна назва, сповнена таїнства і моторошності, але вона кличе подорожнього до себе, приваблюючи магією загадковості.
Для чого Чортові сходи побудували в горах? Раніше скельний бар’єр Південної гряди не тільки захищав Південний берег від холодних північних вітрів, а й слугував кам’яним муром з урвищами і прірвами, неприступним для загарбників-кочівників. Але потрібні були гірські стежки і дороги, де могли пройти візок, пішохід і кіннотник, і які пов’язували б південь і північ півострова.
Ось таким природним проходом серед скель між високими стрімчаками Мердвен-Кая і Балчик-Кая послугувала вузька ущелина, де люди проклали кам’яні сходи і користувалися ними до минулого століття, доки не було споруджено дорогу через Байдарські ворота. І забулися гірські сходи, зруйнувалися, і тепер ними піднімаються тільки туристи.
Тепер про назву Шайтан-Мердвен — Чортові сходи. Називається так через великі плити, виходи вапняку, які справді нагадують величезні сходинки сходів (але це набагато помітніше з боку моря).
Висота перевалу 578 м над рівнем моря; довжина — близько кілометра. Здається, не до самих сходів, а до всієї ущелини, гірського амфітеатру з грізними й суворими скелями, воістину диявольського рельєфу придумано таку влучну назву. Але свого часу це був найзручніший перевал на шляху з Ялти до Севастополя, поки не було побудовано сучасних доріг. Стара дорога Ялта-Севастополь якраз лежить поруч із Чортовими сходами.
Із села Зсувневе до них 9 кілометрів уздовж каскадів скель зі складним рельєфом. За скелею Хергіані, проїхавши по шосе невеличкий місток, поблизу доглянутої могили кримських партизанів із меморіальною дошкою, відгалужується стежка вгору. Через закрут під містком протікає гірський порожистий струмочок в оточенні валунів і брил вапняків. Стежка йде вгору крутуватим схилом. Під ногами видно скам’янілі глини і пісковики, найдавніші гірські породи Кримських гір.
Лісовий схил не нудний для ока, всюди розкидані брили і скелі вапняків, що зірвалися з обриву Головної гряди. Розмаїття в густих заростях вносять і невеликі крутостінні долини, залишені тимчасовими водними потоками.
Пройшовши стежкою показуються крепіди дороги, кам’яні марші, залишки бічних стін. Нині багато чого обвалилося, і пройти тут може лише подорожній, а раніше цокали копитами коні та їздили вози. Досі на плоских вигинах вапняку, на скельній основі, що лежать у полотні дороги, проглядаються парні колії, вибиті колесами возів.
Тут не раз проводилися альпіністські сходження і змагання зі скелелазіння, від всесоюзного рангу до кубка світу. І в пам’ять про прославленого «Тигра скель» одну зі скель названо ім’ям Хергіані. Щоправда, мало хто знає скелю Хергіані, показати її можуть лише альпіністи, які добре знаються на ликах Кримських гір.
Мердвен, Шайтан-Мердвен, Драбинка, Драбина, Чортові сходи… Таких топонімів більше в Криму немає, хоча через Головну гряду прокладено дороги й іншими ущелинами. Значить, якийсь особливий інтерес викликає саме ця дорога. Шайтан-Мердвен або Чортові сходи — це не тільки зручний прохід на яйлу сходами і майданчиками. Вони вбирають у себе і весь рельєф звивистого і крутого шляху.
За бриловим навалом біля краю Мердвен-Каї починається знаменита теснина Чортових сходів, що круто йде до перевальної сідловини. Довжина всіх маршів, враховуючи нахил, приблизно 250 метрів, середня крутизна 15-20 градусів, нахили окремих маршів досягають 30 градусів. Ширина полотна — до півтора метра рівнів. Підйом, від входу в ущелину до виходу з неї, становить трохи менше ста метрів по вертикалі.
Петлі Чортових сходів в’ються природним кам’яним завалом на дні ущелини і полицями та карнизами Мердвен-Кая. Подекуди довелося підрубати до півметра вапняку, і людина тут потрудилася, стесуючи виступи, розширюючи дорогу серед каменів, будуючи крепіди — підпірні стіни. У наші дні збереглися і ясно видно тільки три повороти.
Звісно, для охорони тіснини з торговим шляхом тут була необхідна фортеця. Руїн таких замків дуже багато на Південному узбережжі. Від татар вони отримали назву — Іссар (стіна, фортеця), але до татарського періоду історії Криму замки не мають жодного стосунку. Іссари — це середньовіччя.
В античний час через Чортову гору проходив шлях римських легіонерів (стара римська дорога), що зв’язував фортецю Харакс на Ай-Тодорі та Херсонес. Влітку туди доставляли вантажі кораблі Равеннської ескадри, але зимові шторми заважали каботажному судноплавству, і тоді головною магістраллю ставала дорога через Чортові сходи. Тут не раз спалахували запеклі криваві сутички.
Іноді в літню спеку через Чортові сходи тягне протягом. Ідеш, обдуваний прохолодою скель і лісових хащ, і здається, дохнуло вогкістю з далеких давніх днів.
Занедбаність і тиша обережно вляглися поруч, але напруж слух — і відчуєш, як мовчать у густих заростях руїни фортець, а в таємних печерах спочивають святі мощі.