Якщо вам цікаво побачити місце, де вперше в Російській імперії зайнялися професійною бальнеологією, то вирушайте на захід Кримського півострова, у місто Саки. За часів Кримського ханства цей населений пункт належав відомому роду Мансурів. Приєднання Криму до Росії привернуло увагу знаті, яка вивчила до цього всі бальнеологічні курорти Європи, до грязей і вод Сакського озера. У 1827 році на його березі було побудовано першу грязелікарню. 1837 року тут відкрили філію Сімферопольського військового госпіталю, а під час Кримської війни, коли в районі Сак висадилася армія коаліції, пересолена водойма прославилася на всю Європу.
Сакське озеро входить до групи так званих Євпаторійських озер. Крім нашої водойми, до цього «колективу» ввійшли Мойнацьке озеро, Донузлав, Сасик і ще 13 менш відомих гідрологічних об’єктів. Усі вони мають лиманне походження. Тобто, колись вони були пов’язані з морем, поповнювалися його водами, але творча робота хвиль мінімалізувала їхній зв’язок із батьківською водоймою. Не маючи достатнього припливу слабосолоної води, і перебуваючи в умовах з мінімальним зволоженням — 400 мм опадів на рік, усі Євпаторійські озера дійшли до рівня мінералізації, що перевищує 50 проміле. Такий режим засолювання подарував їм славу українських Мертвих озер і створив умови для утворення унікальних грязей на дні водойм. Історію утворення саме Сакського озера вивчав найкращий геолог СРСР — академік Ферсман.
Значить, ця водойма має площу 9,7 км², а її найбільша глибина сягає 1,52 метра. Особливістю Сакського озера є його поділ на п’ять частин. Перша частина є сировинною базою для місцевого хімічного заводу. З неї витягували сировину для виготовлення бромистого метилу та перманганату калію, але на щастя, 2002 року підприємство припинило свою діяльність.
Друга частина — місце дислокації всіх Сакських грязелікарень, зокрема і знаменитого санаторію Бурденка, що спеціалізується на спинальних хворих. У лікуванні використовують мулову сапропелеву грязь, ропу і мінеральні води зі свердловин, пробурених на території установ. Комплексне використання ресурсів Сакського озера покращує обмінні процеси в тканинах і в організмі загалом, стимулює кровообіг і функції серцево-судинної системи. Особливо цінується їхня здатність впливати на регенераційні процеси в тканинах, особливо в кістковій, нервовій і м’язовій. Тому лікування на Сакському озері найчастіше стає єдиним засобом поліпшення стану для людей із ДЦП, артритами, остеохондрозами, для тих, хто потребує якісної реабілітації, а також хронічним пацієнткам лікарів-гінекологів.
Третя частина водойми є так званою «буферною водоймою». У неї зливається весь відпрацьований у грязелікарнях матеріал. Тут води проходять самоочищення, а мул з часом відтворює свої цілющі властивості. На крайньому сході озера розташована ділянка «Михайлівське». Вона найбільш прісна. Саме сюди впадає місцевий Йордан — єдина річка, яка несе свої води Сакському озеру. Остання, найпівнічніша частина водойми — Тобе-Чокрак, стала місцем приватної забудови. Тут розташовано безліч приватних готелів, гості яких користуються бальнеологічними ресурсами озера, але проживають у комфортних умовах, максимально наближених до домашніх.
Крім лікування, кожен гість, відпочивальник у Саках, має можливість з’їздити на відпочинок у Севастополь, побачити Балаклаву, оглянути найчистіше місто України — Євпаторію або зайнятися дайвінгом біля берегів Тарханкутського півострова.