Уявіть собі українське місто, на прапорі та гербі якого зображено динозавра, три зірочки, фонтан і невеличку змію, що п’є з чаші. Якщо птахи, змії, ведмеді, і зірки — явище в геральдиці досить поширене, то диплодоком, як центральним елементом символіки, не може похвалитися жоден населений пункт нашої країни. Крім Сак. Це — місто, розташоване в західній частині Кримського півострова. Воно володіє унікальними бальнеологічними ресурсами — грязями Сакського озера, Сасик-Сиваша і Кизил-Яра, а також мінеральними водами типу «Єсентуки» або Кримська.
Практично вся інформація про лікувальні та рекреаційні можливості цього курорту зібрана в міському Краєзнавчому музеї. Він розташований на вулиці Курортній у будинку №29. Існує 2 версії появи цього особняка. За однією — будинок був побудований для проживання цесаревича Олексія Романова, чию гемофілію намагалися вилікувати, сподіваючись на цілющу силу сакських грязей. За іншою — будівлю для музею, навіть не припускаючи про його просвітницьке майбутнє, збудував солепромисловець Балашов. Це був його подарунок дамі серця — графині Паніній, сакському варіанту «безприданниці».
Як би там не було, але вже 1913 року особняк чудової краси прикрасив вулицю Курортну. Це — двоповерхова будівля, виконана в неокласичному стилі. Його фасад прикрашений ґанком з колонами, який на другому поверсі перетворюється на витончений, просторий балкон. На початку минулого століття такі називали терасами. На них можна було пити чай і розглядати перехожих. Два вікна з боків будівлі «вмонтовані» в псевдо-колони, а над ними нависають напівкруглі балкони, на яких так приємно було вдихати свіже морське повітря, прокинувшись пізнім-пізнім ранком, після балу.
Будинок був такий ґрунтовний і красивий, що після революції в ньому із задоволенням влаштувалася нова влада. Спочатку тут був комітет комуністичної партії та комсомолу, пізніше — райвиконком і мобілізаційний пункт. Не встигаючи вивести документи під час загрози фашистської окупації, комуністи підпалили свої архіви. Звісно, з будинком.
Після війни особняк було відновлено. У ньому розмістився міський пологовий будинок. У 1983 році будинок, визнаний об’єктом культурної спадщини Криму, віддали Краєзнавчому музею. Його спеціалізація на бальнеологічній тематиці зробила його єдиним об’єктом такого роду на території СНД.
Але сама ідея розповісти широкій громадськості про історію та можливості грязелікування не виникла нізвідки. Основу бальнеологічної міської колекції заклали 1908 року хірург Єсипов і професор Налбанд, старший лікар Сакської земської грязелікарні. Вони колекціонували все, що стосується бальнеології, брали проби підземних вод, збирали гербарії лікарських рослин у кримському степу і креслили плани нових, ідеальних на їхній погляд, грязелікарень, які могли б надати свої послуги максимальній кількості стражденних людей.
Частина цих експонатів збереглася і стала основою Сакського Краєзнавчого музею.
Одним із найяскравіших експонатів музею за темою бальнеології стала старовинна кам’яна ванна, окута залізними обручами. Її використовували в 1837-1855 роках для лікування солдатів у Сакському відділенні Сімферопольського військового госпіталю. Колекцію доповнюють моделі, що ілюструють техніку грязелікування з античності до сучасності.
Багато уваги в експозиції приділено знаменитостям, які перебували в різний час на лікуванні та відпочинку в Криму. Це — Леся Українка і Гоголь, Максиміліан Волошин і Володимир Маяковський. Крім бальнеології, список достопримечательностей Сак продовжують макети морського дна, зразки корисних копалин, колекції мушель, флори і опудал тварин. Останніми роками міський Краєзнавчий музей збагатився залом, присвяченим культурі та побуту кримських татар, а також зібранням картин місцевих художників. До речі, саме екскурсоводи — хранителі знань і таємниць про Саки, розкажуть вам, яким чином на міському прапорі та гербі з’явився динозавр.