Неподалік від Феодосії розташувалося село Насипне. Раніше воно називалося Насипкою. Його заснували селяни генерал-майора Захарія Бекарюкова, яких він перевів із курської та харківської губерній 1804 року. Потім у Насипку стали переселятися жителі сусідніх сіл Феодосійського повіту. Недалеко від повороту біля самої дороги стоїть храм Скорботної ікони Божої Матері.
Церкву побудовано 1830 року на кошти генерал-майора З. Бекарюкова у вигляді хреста з єдиною банею в центрі будівлі і круглою апсидою. Купол встановлено на круглому барабані з шістьма арковими вікнами. Над входом побудована легка дзвіниця, кожен кут середньої частини оформлений колонкою, верхня частина — кругла. 
Кожен вхід храму прикрашають портики з чотирма колонами іонічного ордена та трикутними фронтонами.
Церква в ім’я Скорботної ікони Божої Матері є архітектурною пам’яткою XIX століття, зразком провінційного класицизму. Поруч із храмом побудована хрещальня.
На місці сучасного храму в IV-VI ст. стояла грецька каплиця, що носила ім’я Хрестителя Господнього Іоанна. Навколо неї грецькі моряки влаштували невелике поселення. У IX столітті під час міжусобної сутички на ґрунті іконоборства каплицю було зруйновано. Разом із нею зруйнували і влаштовану при будівлі унікальну бібліотеку грецькою мовою. В епоху Золотої Орди в XII столітті на території Насипного була утворена вірменська купецька колонія. 
Містяни колонії були заможні та в проміжку між 1393 і 1420 роками побудували церкву на честь Святого Григорія, просвітителя вірмен. Під час релігійного конфлікту між мусульманами та християнами 1618 року церква була зруйнована. Загинули понад 500 вірмен, які перебували на той момент у будівлі. І 1830 року будує на місці колишніх руїн храм на честь ікони «Божої Матері скорботних радості». Проект храму був зроблений Санкт-Петербурзькими архітекторами. Деякі ікони в церкві були подаровані Іваном Айвазовським, тут же вінчалася одна з його дочок. У цьому ж храмі служив молебень цар Микола II, коли прямував до Кизилташської обителі. На той час територія навколо храму була упорядкована. Прекрасна, виконана в класичному стилі житлова будівля доповнювала архітектурний комплекс церкви. Цей ансамбль прикрашав красивий затишний сквер і невеликий ставок.
У 1937 році храм було закрито. Спочатку в ньому було влаштовано зерносховище, потім хімічний склад. Ще до війни тракторами було зірвано дзвіницю.
Відновлення церкви почалося 1996 року. У 2000 році її було заново освячено, і відтоді богослужіння тут не припиняються.