Ялту не дарма називають столицею Південного берега Криму. Розташована вона в одному з найпривабливіших місць півострова. Омиває її Чорне море, а від злих північних вітрів захищає Ай-Петринська яйла.
Тому місто має дивовижний клімат, відзначений лікарями Боткіним і Дмитрієвим. Вони ж і організували на його землях будівництво рідкісних тоді спеціальних лікувальних установ — санаторіїв. Рекреаційний ефект від відпочинку в Ялті підсилює велика кількість визначних пам’яток — природних, архітектурних, а іноді й таких, що виходять шляхом спільної роботи Людини і Природи. Однією з таких пам’яток, без сумніву, стала «Срібна альтанка». Це — ротонда білосніжного кольору, що увінчала вершину гори Пендикюль.
Цінною особливістю цієї гори є те, що в ясний день, її вершину видно з будь-якого населеного пункту Ялтинської долини. Цю її властивість використовували жителі узбережжя, розміщуючи на скелі свої сторожові пости. Із сосен, що ростуть на горі, сигнальники споруджували гігантські багаття. Їхнє горіння було ознакою того, що через перевали Кримських гір на берегових жителів рухаються степовики. Службу свою сигнальники несли тільки в період з весни по осінь. Тому взимку орди хана Ногая 1299 року безперешкодно перейшли перевал Пендикюль і спокійно спалили селище Учан-Су-Ісар, розташоване в тому місці, де сьогодні розташований оглядовий майданчик під однойменним водоспадом.
Роль сигнальника скеля Пендикюль виконувала, поки Кримський півострів не захопили турки. З їхнім приходом на ПБК запанував відносний мир, а перевал під скелею почали використовувати як найкоротшу дорогу з Ялти в Бахчисарай, столицю Кримського ханства, васала турецьких султанів.
Коли Крим перейшов під юрисдикцію Російської імперії, призначений губернатором генерал Воронцов активно взявся за модернізацію та експлуатацію ресурсів півострова. Одним із багатьох його проєктів стало вдосконалення дороги з Ялти до Бахчисарая. Будівництво почалося 1864 року. Керував процесом інженер, колишній військовий, І.С. Шишко. Цікаво, що не тільки керував, а й сам не гребував попрацювати киркою і лопатою, «зрізуючи» шари гірських порід. Це було необхідно для того, щоб розширити колишні «козячі стежки», якими користувалися посланці хана, султана, орди Нагая і звичайні купці.
Закінчення будівництва дороги 1894 року було вирішено відзначити якимось пам’ятним знаком. Ним-то і стала витончена ротонда, іменована сьогодні «Срібною альтанкою». З висоти 865 метрів туристи, які піднялися до неї, зможуть помилуватися панорамою так званого «Ялтинського амфітеатру».
Щороку до столиці ПБК приїжджають тисячі людей. Плануючи відпочинок у Ялті, вони ніколи не пропустять можливості здійснити променад місцевою Набережною, зазирнути до Собору святого Олександра Невського, Вірменську церкву, оглянути місцеву кіностудію, зоопарк і акваріум. Але оцінити всю пишність міста гості зможуть, лише піднявшись до «Срібної альтанки». Саме з неї найкраще проглядається благодатний берег моря, зелені сади, вілли і гори, що закривають Ялту від північних вітрів.