>. Леніна» />
Багато дослідників успіху Ялти, як курорту, вважають, що деякою частиною своєї феєричної слави місто завдячує власній набережній. З’явилася вона лише в другій половині XIX століття. Тобто супер-палаци з парками на кшталт Лівадійського, Алупкінського та Гурзуфського були вже збудовані, а на березі бухти височів лише будиночок митниці та гойдалася на хвилях дерев’яна пристань. Про це свідчив поет В. А. Жуковський, який побував у місті 1837 року.
Змінити ситуацію побажав граф Воронцов, призначений губернатором Новоросійського краю. Того ж 1837 року почали будувати дорогу з Ялти до Сімферополя. Далі було зведення причалу. До нього кораблям доводилося «паркуватися» на рейді, сполучаючись із берегом за допомогою баркасів, що курсували туди-сюди. Логічним кроком після побудови пристані стало зведення набережної. Проєкт замовили А.Л. Бертьє-Делагарду і Н.М. Шевцову. 1886 року в Ялті з’явилася справжня Набережна. Вона була двоступеневою, щоб захистити конструкцію від штормів.
Склали її з кам’яних блоків — червоного-чорного граніту та світло-сірого порфіриту. А фірмовим знаком Ялтинської Набережної стали металеві перильця, що викликали асоціації з бортом корабля. Саме такою закарбував її Чехов, згадавши гордість Ялти в «Дамі з собачкою».
На сьогодні вона є епіцентром світського життя міста. Такий собі кримський варіант Набережної Круазетт, ключового бульвару для променадів у Каннах. Незалежно від статусу, практично всі гості Ялти виділяють кілька годин, щоб нею пройтися і подивитися міські легенди.
Наприклад, практично в самому центрі Набережної — на першій лінії, розташована «Вілла Софія». Людям завжди цікаво, яка вітчизняна зірка зупинилася в сімейному готелі Софії Ротару. Якщо ви не любите сучасну естраду, а надаєте перевагу співакам «срібної доби» — завітайте під п’ятсотлітній платан. Під цим деревом призначала побачення Сергію Єсеніну американська танцівниця Айседора Дункан.
Навпроти платана в морі височіє «Золоте руно». Це — ресторан, виконаний у формі давньогрецької петеконтори. Тридцятиметровий корабель хоч і піднятий на палях над водою, але все одно створює відчуття перебування в часі «до нашої ери», коли грецькі колонізатори досліджували береги ПБК.
За платаном Дункан-Єсеніна Набережну перетинає Учан-Су, річка, що втекла з Ай-Петринської яйли до солоних вод Чорного моря. Якщо повернутися в центр ялтинської Променад ля Круазетт, то поглядам гостей постане кілька рядів лавок. Вони для публіки, перед якою виступають самодіяльні рок-співаки і майже згаслі поп-зірки. Тут же збираються неформали всіх мастей. Паралельно цьому імпровізованому напівамфітеатру розташована біржа катерів. За певну винагороду господарі «Марін», «Елен» і «Катерин» доставлять туристів хоч в Елладу, але більшою популярністю все ж користуються екскурсії вздовж Великої Ялти.
Для тих, хто не часто приїжджає на відпочинок до Ялти, буде приємно побачити на Набережній збережений пам’ятник Леніну, який на Набережній зберігся. Після його зведення, деякий час головна вулиця міста носила ім’я вождя. Недалеко розташований історичний готель «Таврида», новенька каплиця від майбутнього собору Новомучеників і сповідників Російських, безліч шикарних ресторанів, пальми й атракціони для дітей.