Гурзуфський санаторій — це пряме свідчення того, що Золоте століття було не лише в літературі, а й у садово-парковій архітектурі. Утім, санаторій — це всього лише фактична назва цього місця. Насправді, це приголомшливий парк, у якому нині розташована оздоровниця, а ніяк не навпаки. Гурзуфський парк є свого роду «первістком» для Південного берега Криму. Він був створений у XIX столітті, після того, як Кримський півострів став частиною Російської імперії. Саме тоді 1811 року було зведено Пушкінський будиночок, який сьогодні є серцем санаторію «Гурзуфський».
Територія парку-санаторію поцяткована безліччю асфальтованих доріжок, загальна довжина яких сягає десяти кілометрів. О, скількома ногами пройдені ці стежки! Яку кількість секретів вони зберігають! Ворота, які виводять на Набережну, нині є відправною точкою всіх тих, хто приїхав поглянути на цю рукотворну красу. Праворуч від воріт тече штучним руслом річка Авунда, а ліворуч за квітковими клумбами причаїлася ґрунтова алея, що веде до сьомого санаторного корпусу.
Перший корпус санаторію «Гурзуфський» особливо гарний навесні. Річ у тім, що його стіни прикрашені гліцинією. Наприкінці квітня нічим не примітні стіни санаторного корпусу перетворюються на запаморочливої краси бузковий каскад, від якого неможливо відірвати погляд. Світло-фіолетові грона гліцинії роблять із сірої будівлі справжній казковий палац, у якому має мешкати, щонайменше, якась квіткова принцеса.
Задовго до того, як Гурзуфський санаторій було занесено до численних путівників, які описують помітні пам’ятки Криму, по його алеях бродив Маяковський. Одного разу, 1928 року, він відвідав це місце. Нині в тій будівлі, яка колись журилася від гострих рим великого поета, обідають відпочивальники. Тепер тут розташована їдальня Гурзуфського санаторію. Так, усе тече, усе змінюється…
Талант зодчих не залишив поза увагою і другий санаторний корпус, на його тлі вимальовується ще один витвір архітектурного мистецтва — фонтан «Богиня Ніч», створений за моделлю професора Бергера. Цей фонтан був придбаний 1889 року на віденській виставці спеціально для Гурзуфського парку. Богиня Ніч, закарбована в металі, зачаровує і дурманить. Здається, ніби богиня Нюкта і не богиня зовсім, а жива прекрасна діва, яка пливе нічним небом. Утім, описувати це диво архітектури немає жодного сенсу. Фонтан «Богиня Ніч» є однією з тих речей, яку потрібно один раз побачити, ніж сто разів почути про неї.
Сходи з мініатюрними левами приведуть вас до бананового гаю, навпроти якого причаївся ще один витвір мистецтва — фонтан «Купальниця». Він сховався від очей спраглих туристів у ніші із зелені. До слова, «Купальниця» і «Богиня Ніч» були не єдиними фонтанами в Гурзуфському парку. Колись у пишній зелені цього заворожуючого куточка Криму дзюрчали ще три витвори мистецтва — фонтани «Муза», «Німфа» і «Перший поцілунок», проте людські руки зруйнували їх, не давши сучасному поколінню насолодитися цією красою.
Будь-який путівник, що описує помітні пам’ятки України і Кримського півострова зокрема ледь не за руку підведе вас до погруддя Олександра Сергійовича Пушкіна. Одного разу поет увічнив у віршах оливковий гай Гурзуфського санаторію. Пам’ятаєте знамениті рядки з вірша «Хто бачив край, де розкішшю природи…»? Ви не повірите, але ці рими складалися в п’янкій атмосфері Гурзуфського парку. Щоправда, того оливкового гаю, який так сильно вразив Пушкіна, вже немає, а ось пам’ять про поета, який його описав, перетворилася на вічність.