Таврика, як називали раніше півострів, — це місце, де можна знайти все, на що тільки може бути багатий будь-який куточок світу. Тут є приголомшливі природні красоти, як гірські, так і морські, старовинні палаци та мальовничі парки, стародавні храми, печерні міста й монастирі, джерела з цілющою водою та навіть місця сили — на цій благодатній землі є найрізноманітніші скарби, що відкриваються у всій красі кожному гостю Криму. Один із таких скарбів — гора Ільяс-Кая, відома багатьом як місце Сили.
Сходження на гору Ільяс-Кая здійснюють як просто цікаві туристи, які бажають познайомитися з усіма відомими визначними пам’ятками Криму, так і люди, які захоплюються всім фантастичним і нез’ясовним, непізнаним, езотерики та уфологи. 
Приваблює вона й любителів відвідувати стародавні священні місця, адже колись на її вершині існував християнський монастир, на честь якого гора й отримала свою назву, що в перекладі з кримсько-татарської означає «гора Іллі». Ну і, звісно, сюди прагнуть просто шанувальники природних красот, люди, яким не чужий потяг до чудових кримських пейзажів.
Гора Ільяс-Кая розташована над бухтою Ласпі, яку вона обмежує зі сходу, на висоті 681м над рівнем моря. Ця гострозуба вершина, що є частиною гірської гряди Південного берега Криму, широко відома, і відвідують її як самостійні туристи, так і організовані туристичні групи. Підйом на вершину Ільяс-Кая, що починається від автобусної зупинки «Ласпі», 
веде гірськими стежками мальовничими схилами гори, це нескладний і відносно невеликий за протяжністю маршрут, який під силу і дітям, і дорослим. Петляючи схилами, стежка виводить до роздоріжжя, яке «охороняють» два дерев’яні богатирі, якщо піти праворуч — можна вийти на вершину гори до руїн монастиря, повернувши ліворуч, ви вийдете до Храму Сонця.
Монастир і храм Святого Іллі (на честь Іллі Фесвітянина або Іллі пророка, християнського Святого) існували на вершині Ільяс-Кая у VIII-XIII ст., сьогодні, на жаль, від них залишилися лише руїни. А колись тут височів величний кам’яний храм цікавої архітектури: він мав ступінчасту композицію, тому що вівтар, бабинець і середня нава були підняті один над одним. 
Детально описував це місце один із перших дослідників Криму — Дюбуа де Монпере: «Поруч із церквою висікла висічена в скелі священна печера.. спускалися туди вузькою стежкою, висіченою в скелі… в усій пишноті тут відкривається вид, якого і слід очікувати від такого ізольованого високого місця». Вважається, що піднявшись сюди, людина очищається духовно. Перебуваючи тут, неможливо не відчути благоговіння перед цим древнім священним місцем. Куди не глянь — з усіх боків приголомшливі краєвиди на околиці: на півночі проглядається Байдарська долина і Чорноріченське водосховище, на півдні — мис Сарич, найпівденніша точка України, на заході — найкрасивіша бухта Ласпі і гора Куш-Кая із захоплюючими дух обривами, а на сході — Храм Сонця або кримський Стоунхедж.
Відвідувати Храм Сонця, як вважається, найкраще саме після підйому на вершину Ільяс-Кая та духовного очищення. До нього слід іти тією ж стежкою, що привела до руїн монастиря, але повернути біля богатирів наліво. Це місце називають також скелями Тишлар, Квіткою сили, 9 Ченцями, Зубами Дракона. Перед очима відкривається фантастична картина: кілька гострих скельних зубців заввишки до 15 м розташовані у формі овалу навколо скелі, званої Вівтарем. Вважається, що, вставши на Вівтар, можна загадувати бажання, і вони часто виконуються. Також вважається, що людина, яка стала на Вівтар, наповнюється сонячною енергією, заряджається позитивними емоціями і здоров’ям. Як з’явився настільки фантастичний пейзаж скель Тишлар, чи є він рифом Юрського моря, залишком кастової вирви, реліктом стародавніх епох і витвором природи — не знає достеменно жоден дослідник. Тож навколо цього місця ходять перекази, а хтось вважає, що скелі нагадують зруйновану антену-тарілку, спрямовану в космос. 
Звідси й інтерес до Храму Сонця з боку уфологів, езотериків, тих, хто цікавиться непізнаним.
Прогулянка на гору Ільяс-Кая до руїн середньовічного монастиря і Храму Сонця запам’ятовується навіть тим, хто не дуже вразливий. Такі кримські краєвиди, які можна побачити тут, поєднуючись зі стародавніми святинями, назавжди западають у душу, залишаючись у пам’яті казковими картинами. Тут відчувається абсолютно особлива атмосфера, яку можна відчути, тільки тут побувавши — напевно, тому про цю привабливу пам’ятку Фороса ходять легенди, а люди відвідують її знов і знов.