Візитною карткою Фороса є його знаменита Воскресенська церква, що хвацько висить над берегом моря на висоті 412 метрів. Про існування Фороського парку знають не всі, тому його відвідувачам гарантована деяка камерність та інтимність у спілкуванні з природою.
Чудовий парк з’явився в одному з найкращих місць ПБК завдяки старанням генерала Раєвського і купця Кузнєцова. Перший був героєм Вітчизняної війни 1812 року, кузеном Дениса Давидова, кумиром Пушкіна і тестем пари декабристів. Другий прославився як перший у Росії торговець чаєм. Його він привозив зі своїх індійських і цейлонських плантацій.
Генерал Раєвський, який був у спорідненості з половиною російських монархів, ще 1824 року запланував цей парк поруч зі своїм Гурзуфським володінням, на зразок тих, що він бачив у своїх «подорожах» Європою. Але проблеми, викликані повстанням на Сенатській площі, підірвали здоров’я члена Державної ради, а подальша монарша немилість призвела до розорення колись багатого сімейства. Землі неподалік Ялти викупив чайний магнат — купець першої гільдії, який із задоволенням взявся за облаштування нового маєтку.
На території в 300 га Олександр Григорович Кузнєцов розвинув найактивнішу діяльність. У 1887 році розпочалася споруда особняка, в якому сьогодні знаходиться санаторій «Форос», і власне парку. За зразок було взято Микитський ботанічний сад і парк, що оточує Алупкінський палац Воронцових. Для роботи над територією Кузнєцов виписав садівника Е.А. Альбрехта і агронома І.І. Яніна. Гільдії ландшафтних дизайнерів у ті часи не існувало, тому функцію організації простору було покладено на професора Академії мистецтв, відомого пейзажиста, Ю.Ю. Клевера. Грошей Кузнєцов не шкодував — необхідні рослини і тварини сюди звозили буквально з усіх континентів. Тож за кілька років Фороський парк перетворився на найкращий на Південному березі антропогенний «зелений куточок», який легко обігнав усіх своїх колишніх кумирів.
На сьогоднішній день колишні володіння Кузнєцова визнано «пам’ятником садово-паркової архітектури». Щоправда територія Фороського парку трохи скоротилася порівняно з позаминулим століттям. Йому залишили всього 70 га від 300 вихідних. При цьому 30 га — це зона підвищеної уваги, яка називається Нижнім і Середнім парком. А ось Верхній парк, так званий лісопарк, постійно зазнає атак нуворишів, охочих впритул долучитися до ландшафтної естетики Раєвського-Кузнєцова.
Отже, що побачать випадкові відвідувачі Фороського парку? На першому рівні, тобто в Нижньому парку, паралельно набережній викладені алеї. Уздовж них висаджено гімалайські кедри й суничні дерева, яких не можна торкатися руками, іспанські ялиці, американські секвойядендрони, тиси, ялівці, кипариси, пальми, лаври, а також дивовижні бамбукові гайки. Перлинами місцевої ботанічної колекції визнані алепські сосни, які не бояться солоної води і тягнуть свої руки-гілки до самого Чорного моря.
Середній парк здивує своїх гостей видовищем системи водойм. Їх шість. Вони пов’язані між собою водоспадами, витонченими містками, кам’яними кладками і каналами. Водяні лілії та кубушки прикрашають водну гладь. На численних острівцях і півостровах тут ростуть іудині дерева, юки, самшити і кілька видів сосен — аризонська і позитанська. За Кузнєцова це місце було населене лебедями, качками. Між деревами літали канарки та солов’ї, а до ставків приходили на водопій справжні антилопи, зебри та газелі. Саме ця частина парку має неофіційну назву «Райський куточок».
Верхній парк найбільш занедбаний. Хтось порівнює його з джунглями, а хтось з Едемом до гріхопадіння! Приїхавши на відпочинок до Фороса, ви зможете скласти власне враження про цю визначну пам’ятку Південного берега Криму.